Бляха, люди!
Ну чого ви як малі діти?
Ще ніц не сталося, а вже купу проблем придумали.
Ви що ніколи у сліпу на побачення не ходили?
Серед білого дня і на людях нема чого боятися.
На крайняк ідемо собі попри пристань.
І якщо бачимо купу страшних людей із велосипедами чи без, то тупо минаємо і не спиняємося.
І не признаємося, що ми йшли, щоб прийти на добровільний збір.
Тут для мене діє не примус чи якась обов"язковісь, а насамперед цікавість.
Бо цікаво побачити людей в першу чергу. І нових, і старих, яких вже я знаю (очно знаю 40 користувачів форуму).
В одному місці, в один час. Так же ж дуже рідко буває.
Ну і за ковбасу можна бути спокійним. Ніхто не буде силувати.
Чи з погодою не пощастить. Буває.
Не раз був за сотні кілометрів від дому і крутив педалі під дощем.
Бо то не саме найстрашніше, що може статися в житті.
Так що налаштовуємося на позитив.
Все має бути добре.
Обговорення, звісно, триває.
Пости не зовсім по темі потер (не ображатися).