Ще з минулого тижня планував самостійну поїзку до Бучача. Оскільки минула поїзка (13 червня) дуже сподобалась. Хотів ще раз проїхатись цим маршрутом.
З дому вийшов в 5 годині в неділю.
Рівно в 5:15 натиснув на педалі.
Дорога знайома і доволі легка.
Милувався зміною погоди. Зранку були хмари, які по ходу поїздки розсіювались. До 10 години погода взагалі стала чудова.
Середня швидкість після Струсова десь 20 км/год. Дорога практино рівна аж до Бучача.
Добрався туди з 1 привалом через 4 години.
В Бучачі спокійно поїздив по вулицях, видерся на замок, де просидів десь годину. Поїв, відновив сили.
Зайшов в монастир.
Випив кави в піццерії "Сіцілія" (чекав хвилин 15 на каву
)
Далі на небі почали згущуватись хмари. Вирішив повертатись.
Цікаво було спостерігати грозу, яка накрила Бучач, як тільки я звідти виїхав.
Коли їхав то по правій стороні була сильна гроза, десь за 4-5 км від мене. Але мене вона не зачепила.
Згодом ближче до Тернополя така сама гроза була вже по лівій стороні. Так само мене не зачепила
Проїзджаючи під високовольтною лінією (10 км від Бучача) помітив, що спідометр знову збився на 0!
Яке ж там має бути електромагнітне поле сильне!
Аж коли приїхав, поставив велосипед в гараж, то дощ залив Тернопіль.
Якщо я не помилився в розрахунках (враховуючи обнулення показників) то проїхав десь 125-130 км.
Робив всього 2 привали туди і на зворотньому шляху.
Надзвичайно задоволений і дещо змучений приїхав додому.
Здоровий сон і зранку свіжий і готовий до нових поїздок
Часом таки варто їздити самому...
Кілька фото тут:
http://picasaweb.google.ru/romankrykh/42010#