Мандрівки > Звіти
Звіт "Падіння колективу" або ж "Як ми відкатали Велотур по замках ЗахУкр 07.2010
Tiger:
Звіт "Падіння колективу" або ж "Як ми відкатали Велосипедний тур по замках Західної Укр 03-04.07.2010"
Вступ
Памяті павшим присвячується *Хвилина мовчання*
В цій поїздці я втратив вірного побратима котрий служив мені з першого дня, відколи я по-дорослому сів на велосипед.
Саме він супроповджував мене у всіх моїх кілометрах та підраховував їх, усі мої велорекорди були досягнути разом з ним.
Він підказував як я їду, коли пора пити, коли підкріпитись. І тепер його нема :'(. Звісно на його місце прийде інший та це вже буде лише заміна чи клон, просто велокомпютер AS-820 :'(
Підготовка
Почалось все з того що Стечкин 28.06.2010 створив тему про покотеньку з наступнийм планом:
--- Цитувати ---Виїзд з Тернополя в суботу, 3 липня, електричкою Тернопіль-Львів в 8:40 до Золочіва.
День 1. Золочів(замок) – Сасів - Підгірці (замок) - Олесько (замок) - Ясенів - поворот перед Суходолами праворуч - ночівля в лісі в наметах. Протяжність до 40 км.
День 2. Підкамінь(замок) - Залізці - Тернопіль. Протяжність до 80 км.
--- End quote ---
Станом на 01.07.2010, 15:15 був затверджений наступний перелік учасників:
--- Цитувати ---1. Аеліта
2. друг Аеліти зі Львова
3. Юра, що не має інтернета
4. Стечкин
5. FM
--- End quote ---
з приміткою
--- Цитувати ---Всі решта звичайно теж можуть їхати, але наметами і хачуванням забезпечують себе самостійно.
--- End quote ---
Я(Tiger) з CoRacK приєднались до гурту 02.07.2010. По телефоні з організатором обговорив деталі поїздки, серед яких було наголошено, що ми самі по собі і забезпечуємо себе всім необхідним самі.
Перед поїздкою перегляд прогнозу погоди, який попердив, що в дощ ми точно будем катати, збори, пакування і гарний сон :).
День Перший.
Суботнім чудовим сонячним ранком я прокинувся із захватом покотеньки. Звісно ж як це часто буває трошки заспав, трошки дозбирався і ось до відправки електрички зовсім мало часу. Усвідомлення того, що запізнюєшся додає прискорення :) і я полетів.
На вокзалі зустрівся з FM який теж затримався й прямо на байках на перон і опля, нікого нема. Де наші? всі вже в електричці? Це наша? мабуть стандартний перелік думок. Починаємо шукати, телефонувати і помічаємо Юру в його футболці "однин на Мільйон", котрий пуказує куда нам запихатись. ну ось ми запхались. По двоє зайняли всі тамбури з 1 по 3 вагони і рушили у путь.
Під час поїздки, вже після оплати білетів (за вел ніхто нічого не казав) контролери вирішили скосити баблішло і почали штурмити нас за оплату велосипедів. Стечкін їх підкормив заплативши за свій. Пробували звісно довести, що платити не потрібно нехай він правила читає та, як на зло, правил не було. Хлопака в синій сорочині розказував нам, що потрібно велосипед розбирати, пакувати і перевозити його можна лише в такому вигляді під лавкою. То фігня що під ті лавки навіть колесо не поміститься. Мабуть в нього щось з просторовою орієнтаціює. Але фіг з ним ми оплатили. Лише Василь(корак) був найрозумніший і сказав, що не буде платити і баста. За годину з лишком поїздки Стечкін наголосив мені з Василем, що ми самі по собі і їх ковбасу нам не їсти :). Приблизно в 10:10 Ми в Золочеві.
Розгрузка. Прийом в наші ряди ще одного учасника на імя Степан. Приготування і вйо по конях на штурм Замку. Доїхали миттю і без пригод. Після оплати входу охорона капітулювала і ми його захопили. Розсосередились по території, подивились музей, світильники з частинок динозаврів та мамонтів і вирушили на штурм палацу в Підгірцях.
По дорозі в Сасові стоянка біля магазину. І знову нам з Кораком дали зрозуміти, що ми самі по собі. На питання коли робимо перекус сказали, що ми можемо його робити коли хочемо і їсти їх ковбасу не будемо наче сенс життя в тому щоб зїсти чужу ковбасу чи сардельку :) Тому ми вирушили далі залишивши загін сформованим Стечкіним. Також до нас приєднався Андрій з Підгаєць. Хлопака, що зявився у лавах нашої армії на вокзалі м. Тернополя та гарно маскувався.
На підйомі перед підгірцями нас перестрів дощик, який ми перечеками під деревами і ось Палац.
На його території охорони не знайдено, тому захопити його вдалось нам трьом. Правда купа поляк бігало навкруги може вони і перебили всіх. Ми пообідали. 30 хвилин очікування і ось воно прибуття загону "Стечкіна" з словами поки Ви тут мокли ми їли ковбасу :). І як з такою армією брати фортеці?
Ще оглядини. Під час яких частина загону "Стечкіна" (ФМ, Степан, Андрій) по невідомому маршруту вирушила на штурм в Олеськів. Інша частина (Аеліта, Юра, Стечкін) по скорочених польових дорогах, а я з Кораком рушили в Олеськів по трасі в лобову атаку.
Знову дощик, який ми перечекали на автобусній зупинці - Мокрий асфальт - різкий перехід на сухий асфальт, виявилось, що дощик був локальним і призначений лише для того щоб нас затримати. Доганяємо другу частину загону "Стечкіна", що поїхала по скороченнях(Аеліта, Юра, Стечкін). Вже в Олесько зустрічаємось з першою частиною загону "Стечкіна" (ФМ, Степан, Андрій). Вони шляхом переконань переманили на свою сторону козака і захопили територію.
Почались оглядини садів. За час поки мандрували та фотографувались в іншій частині міста йшла злива, яка закінчилась з нашими оглядинами.
Я з кораком і Андрієм знову рушили далі. По дорозі трошки моросило, сонечко, перекус, дорога і ось ми біля повороту на Поникву. Сидимо- чекаємо всіх решту.
В поникві перед ставками Вирішуємо повертати на ліво(по карті) чи на право(по словах першопроходців). Через декілька хвилин сперечань, консультації з тамтешніми жителями я з кораком вирішуємо повертути на право і рушити на пошуки Тринога.
Трохи км бездоріжжя, консультацій з жителями, блукання лісом ми таки знайшли те що шукали і тільки ми почали сходження на гору побачили загін "Стечкіна", що прямує до нас через поля, а ми вже думали, що вони попали в пастку.
Добрались на місце ночівлі, набрали води, почали розкладатись і тут відбувається неочікуване.
Юра необдумавши, як слід зломав гіляку, яка висіла над моїм конем, і яка впала впритул до нього. Лише підійшовши я побачив, що мій велокомпютер розломаний на декілька частин. Йому переломали "хребет" і "ноги". В процесі реанімації пульс зявлявся та все марно. :)
Такий чудовий день закінчився такою трагедією і втратою :'(. Я дуже розстроївся і засмутився. Це була згадка про той день коли я придбав свого першого коня(якого теж вже нема).
Далі ми повечеряли (вечеряли я з кораком окремо, немов вигнанці і на ковбасу загону "Стечкіна" не зазіхали мало, що може статись). На двох ми оприходували приблизно 1,5л вареної гречки з консервами :). близько 00:00 відбій.
День другий.
В нас підйом відбувся значно скорше ніж планувалось. Близько 3 год ночі неймовірне світло осліпило мене крізь сон - почалась гроза, почули грім.
Я з Василем вирішили перевірити чи накриті коні (вони були окремо від всіх) і поки можна приготувати собі гречку на сніданок.
Отож посеред ночі в дощ ми розпалили вогнище, приготували гречку, чай, поставили це все в термос і в 4год повкладались спати далі.
Спали не довго :). Бо, мабуть в 5 годині ранку, Стечкін пробудився і почав щось там таємниче шарудіти. Лише після вигуків Стечкіна в сторону Степана:
--- Цитувати ---Щоб ти здох! Щоб тебе закопали глибоко і ти не смердів!
--- End quote ---
стало зрозуміло, що Стечкін "дає на каблук".
Знову сон... Підйом. Снідали ми гречкою котру таємниче варили вночі. Почались збори, в процесі яких Я, Василь, Андрій зробили марш кидок до Тринога.
Знову збори під час яких стає зрозуміло чому Стечкін втік. За час блукань полями в його загоні відбувся переворот. До влади впевнено прийшла демократія.
"Демократичний" загін вирушив у путь коли я з Василем ще пакувались. Ну ось і ми по 11 вирушаємо. Подорож починається з підйому по бездоріжжю, на вершині якого ми й доганяємо іших.
Далі Василь, Андрій і я входимо в гарний каденс і в мить ми на трасі біля Підкаменя. Чекаємо решту та вирішуємо яка доля очікує Андрія. Чи він їде з нами. Чи чекає решту і їде з ними. Чи ми чекаємо всіх разом. Та через 15-20 хв вирішуємо в тому ж темпі рвемо покришки до дому.
Ще перед відбоєм я казав всім, що ми з Василем в Підкамігь та в Залізці заїжджати не будемо. Ну от ми й погнали. В 16:20 я вже був дома. Деталі шаленого крутіння сказати не можу так як і сам їх не знаю.
Епілог
Їхав по цьому маршруту я перший раз і задоволений на всі 100% від побаченого. Особливо сподобався палац в Підгірцях та Сад в Олесько.
Маршрут чудовий, багато гарних краєвидів та архітектурних памтяток, порівняно легка дорога, зручне місце ночівлі.
Всього ми бомбанули 131,5 км за 7:30 год. (Це без Підкаменя і Залізців).
Негативним моментом було те, що за моєї памяті ще не відбувалось таких розколів у котективі.
недосить по факту прибуття в тернопіль початковий колектив розбився на 3 підгурти так ще й один учасник з матами покидав колектив. Це звісно не приємно та будемо надіятись це був перший і останній раз такого інциденту.
Віталько:
Жаль за організацію. Поїздка видається непоганою, трохи гризу лікті :).. Але явно тре було там більше шприхи
bhagavan:
Трохи накалатав всього накупу, але все одно дякую за звіт. Видно шо Шприхаль ). Пізнавально принаймані.
По звіту - то вкінці так і неясно хто там вас покидав з матюками і кого покидали - першу другу чи третю групу і чого їх так багато роздробилося?
Щодо поїздів і роверів - то ви були неправі і ніякі вам правила не помогли би. Тема не раз обговорювалась - в поїздах дального слідування ровери спакавані в чохлах і провозяться задурно (т.з. "норма ручної поклажі"), в загальних вагонах регіональних поїздів (електрички і дизелі) - треба купувати квиток на половину вартості живої людини і тримати ровер в тамбурі (коло себе, якшо провідник не проти).
Erazel I-st:
Я в шоці :o . Що за жлобство по харчах? І чого такі перестановки в колективі. Таке враження ніби набрали загін заклятих ворогів. та навіть я з самураєм так не поводимося в поїздках. :nono:
Fm:
Ну і я накидаю декілька слів.
Я нічого особистого проти товариша Стечкіна не маю, але його я не зрозумів. Чи то може через свій досить юний проти нього вік, чи то може через якісь субєктивні причини.
Чому не було загальної кухні (що було б набагато ефективніше по затраченому часу) не зрозуміло, оскільки ми наперед продукти не закупляли, а затарювались дорогою.
Після ночівлі група розділилась не на 3, а на 2 частини. Я, Ліда, Степан і Юра зупинились в селі перед виїздом на трасу в Підкамінь забігти в магазин. Коли доїхати до Підкаменя, Степан повернув на Тернопіль, оскільки спішив додому, а Я, Ліда і Юра поїхали оглядати місцеві краєвиди. Таким складом втрьох і доїхали до Тернополя із годинною зупинкою на обід і півгодинною на каву і розмови. Ще майже годину просиділи в Чистилові на заправці перечікуючи грозу.
Навігація
Go to full version