Як бачиш, людей, що розділяють твоє захоплення фіксами немає, але це тимчасово. Ось так з першого разу цей культ мені сподобався. Адже тут вже мова йде не про зручність пересування з точки а в точку б а про окрему вело-релігію. При чому "сотворенну" очевиднно не на культі заліза а на культ майстерності, фізичної витривалості, так би мовитити веломистецтва.
Я відношуся до звичайних велолузерів
, що використовують двоколісного друга, або доправити своє тіло з крапки в крапку. Але здатний оцінити ідею фіксерства. І думаю така релігія приживеться там де є спортсмени велосипедисти, затяті аматори, для котрих велосипед невід'ємна частина життя.
Про практичність тут, звичайно, не йдеться. Цим ця субкультура цікава. Аргументи противників мені видаються взагалі жалюгідними. В будь якому селі як ви спитаєте, вам скажуть що замість того, аби кататися по вихідних - по суботах треба ходити на поле, а по неділях ходити до церкви - це практично.