Мандрівки > Маршрути
Теропіль-Гримайлів-Вікно-Сатанів-Кринцилів-Бохит-Хоростків
Мальцев Олександр:
Нескладний дводенний маршрут.
Тернопіль-Скалат близько 30 км і 2-х годин неспішного педалювання. В Скалаті варто оглянути замок і костел - одразу біля нього. Якщо спитаєте у місцевих жителів про костел- вони вам розкажуть що він на 7 поверхів ще в землі. Та ще й наплетуть інших нісенітниць. Ні разу жоден ще нічого путнього про Скалат не розповів. Продукти можна купити трохи дальше (метрів 200 від замку по дорозі на Гримайлів зліва на перехресті на куті) - гарний магазин. Є різн ковбаси, фрукти-овочі, водичка, приємні продавці. Навпроти через дорогу - нормальні батарейки, акумулятори, ліхтарики інше промислове.
Скалат-Гримайлів - проїжджаємо на одному диханні - 15 км - 45 хв. Одразу після стрімкого підйому біля автостанції треба повернути наліво. Зрештою в Гримайлові можна відвідати парк - навпроти автостанції, там є навіть якісь фігурки. Про парк інфу можна знайти в інеті. Отже відпочили в парку, або без відпочинку Біля автостанції з'їжджаємо на сільську дорогу, що прямує на північний схід - тобто з підйому повертаємо наліво. Проїжджаємо 50 м, якщо зліва бачимо заправку - шлях вірний. Ніде не звертаючи 5 км їдемо по щебеню до перехрестя з грунтовою дорогою. Біля самого перехрестя в канаві б'є джерело (знайти важко). Можна набрати води. Якщо джерела не знайшли - не біда - по дорозі, як їхати до села, є карстове джерело - вікно - зі всіма атрибутами - хрестом, архітектурною формою і т.д. Не знайти важко.
Отже ми на перехресті - дорога прямо на схід веде до Збруча і до г. Назарової. Направо в село Вікно і до карстового джерела "Вікно".
Варто проїхати прямо метрів 200 побачите справа стежку і вдалині під горою мур - це вхід в заповідник г. Назарова. До заповідника їдемо роверами. Біля входу залишаємо і ліземо на гору оглянути околиці полюбуватися красою природи. Для самих завзятих можна ще й злазити на гостру скелю, 300-400 м на північ від Назарової. Вертаємося на перехрестя, тут можна біля джерела перекусити, або пообідати.
На перехресті повертаємо до Вікна і виїжджаємо на асфальт ( джерела - зліва по дорозі). Асфальтом продовжуємо шлях до Сатанова. За Вікном - підйом 2 км. Піднімаємось і більшість часу їдемо серед медоборських лісів. Ніде не звертаємо з головної дороги і за 2 години від Вікна гарантовано опиняємося в Сатанові. Майже одразу після мосту через Збруч повертаємо направо за вказівником санаторій "Товтри". Проїжджаємо стару Сатанівську браму. Можна зупинитись оголянути - купити продукти на вечерю (ринок - трохи вище пройти сходами повз стару синагогу).
Отже їдемо за вказівником до санаторію. Затяжний крутий підйом, спуск і знову підйом. Перед самим санаторієм з'їжджяємо з асфальту наліво на дорогу з білого щебеня. Це дрога до Крутилова-Кринцилова (одне село з двох сторін від Збруча). Дорога починається серед високих зарослів Борщовика. Затяжний спуск до Збруча, переїжджаємо міст і метрів за 100 повертаємо наліво проходимо вуличкою між хатами і опиняємось перед шлакбаумом і табличкою вхід платний. Пофіг заходим в ліс і йдемо по середній стежні не заглибючись ні направо від догори ні наліво. Через 150-200 м виходимо на узлісся Шукаємо в траві дорогу вона прямує вздовж ліса. Справа вище ліс, зліва нижче - городи. Так їдемо з 1 км. До місця де Збруч (зліва) притискає нас до Лісу (справа). Важко проминути перше з трьох цілющих джерел (справа від дороги). Шукаємо (зліва від дороги) поляну - місце для стоянки. Два наступних джерела далі по дорозі також під горою. Друге (найти важче) десь біля потічка що витікає з "Сліпого яру" , третє ще метрів 100 далі. Ночуємо (комарів дуже багато). Зранку вмиваємось у цілющіх джерелах (нерви, шлунок, очі) і продовжуємо мандри. Можна піднятися вздовж "Сліпого яру" - подивитись на вали стародавнього городища (на горі приблизно над потічками).
Далі вертаємось назад на дорогу і йдемо до третього потічка. Біля тетього потічка дорога розгалужується одна йде прямо над річкою, друга трошки вище траверзом по схилу гори. Йдемо по другій. Незабаром вона знову повернеться до Збруча. Трава в росі по пояс. Всі мокрі матюкаємось але повземо, поки не побачимо що Збруч робить різкий поворот наліво. Орієнтуємось по карті, компасу і повертаємо так, щоб найкоротшим шляхом видертеся на Бохит. Мені дороги найти не вдаося, можливо комусь пощастить - то розкажете. Отже валимо лісом навпростець.
Знаходимо - не знаходимо Бохит розглядаємо капище, ідола (копія) оригінал знаходиться в Київі, виходимо на якусь просіку і йдемо нею в напрямку наближеному до західного. Наша задача вибратися найкоротшим шляхом з лісу. Вийшли з ліссу побачили село, знайшли дорогу. Село скоріш за все буде Постолівка. Зауваже, що з лісу ви вийдете чумазі як чорти. Отже треба буде десь годину щоб відмитися в річці в Постолівці. Від Постолівки до Хоросткова- до вокзала близько 20 км - годину, півтори їхати. Поїзд є точно о 17-10. Але всеодно звіряємось з роскладом на сайті залізниці. Можна повертатися і своїм ходом - це десь 70-80 км.
Будьте обачливі, видається що лісу мало, але ходити ним доведеться довго, розраховуйте час виходячи із швидкості пішохода.
Можливий інший варіант. Від джерел повернутися назад до Сатанова і Хмельницькою стороною доїхати до Гусятина - дорогою зустрічаються гарні краєвиди. В гусятині сісти на поїзд до Чортокова, і з Чорткова також поїздом до Тернополя.
Повертатися можна й своїм ходом -також не мало б стати проблемою
Великомасштабна мапа
Сім самураїв:
знач, в мене у відділі працює затятий турист, котриій Медобори знає як свої 5 пальців і він напсиав свої зауваження-побажання до нашого маршруту
Козоріз Юра, 15.06.2010 13:54:35:
Ночувати краще трохи далі, перейшовши струмок і минувши джерельце з рештками фігури — там зручніше, й зранку швидше висохнуть намети!+ поруч джерело (найсмачніше з навколишніх і хороше місце під вогонь і табір)
Але найбільш БЛУДова місцина в області!
На тому маршруті найцікавіші об'єкти — якраз біля вашого місця ночівлі.
Від гирла Сліпої балки по дну якої тече струмок підіймається вгору добре втоптана стежка (біля всіх обєктів є стенди) — ви по ній будете йти якби “з кінця “
Даю куски свого співавторського путівника по Збручу:
1.сліпа балка - Лісовою гущавиною збігаємо далі вниз — до Сліпої балки. Як стверджують геологи — це найдревніший яр у Тернопільській області. Звернувши вгору по струмку, допитливий подорожуючий знайде тут безліч цікавих об'єктів, перший з яких — три лікувальні джерела; хоч вони й розташовані зовсім поруч, присмак води у кожного з них відрізняється. Місцеві жителі переказують легенди про їх лікувальні властивості, якщо вірити їм то перше цілюще джерело лікує нервову систему, середнє — захворювання зору, а третє — серцево-судинну систему. Аналогічні лікувальні якості приписують і більшим джерелам що розташовані на заплаві Збруча попри дорогу у село. Ще у яру можна зустріти мешканця заповідного пралісу чи знайти сувенір у вигляді мушлі викопного молюска або черепа хижого звіра. Пройшовши кілька кілометрів, долаючи хаос з велетенських брил та розтрощених стовбурів дерев, несподівано наштовхуємось на дивний об'єкт — метровий стовп-постамент із затертими людськими зображеннями. Він наполовину занурився у струмкові відклади і густо зарослий оксамитово-зеленим мохом. Як потрапив він в цю глушину? Розгадка цієї та багатьох інших таємниць ще чекає своїх дослідників.
2.Галявина Блискавиця або громовиця - місцеві жителі та туристи називають її Блискавицею, оскільки кожну деревину що насмілиться вирости тут спалює блискавка. Пригледівшись можна помітити у високій траві обгорілі стовбури та гілля. Поруч на узліссі ростуть орхідні зозулині черевички.
3.Давнє язичницьке городище-святилище Звенигород. Засноване ще у скіфські часи, воно складалось з чотирьох капищ. При розкопках тут виявлені знаряддя праці, жертовники та численні скелети людей. Останні жертви, знайдені тут, датуються серединою ХVII ст. Навіть сьогодні на схилах валу уважний мандрівник з легкістю знайде рештки людських кістяків та горщиків. - якщо за першим ярусом валів звернути вліво — за 15 м можна глянути на кістки і уламки глечиків про які я розказував
Звідти стежка веде майже прямо до печери Перлини
4.печера Перлина — одна з небагатьох вертикальних печер на Тернопільщині. Вона складається з двох послідовних колодязів із бічними відгалуженнями, прикрашених натічними формами, що застиглими кам'яними водоспадами спадають на дно. У маленьких вапнякових ванночках на стінах нижнього колодязя зустрічаються рідкісні утворення - ооліти “печерні перлини”, на їх честь і названа печера. Кілька років тому над печерою відбувся невеликий зсув ґрунту, наслідки якого довелось ліквідовувати спелеологам. Для захисту від наступних можливих зсувів споруджено аркоподібний кам'яний дашок. Глибина цієї печери сягає 24-ох метрів, тож щоб її оглянути, необхідно зконтактувати з працівниками заповідника та спелеологами з клубу “Поділля” Спроба самостійно проникнути у темні глибини печери може закінчитись трагічно.
5.Печера Відлюдника - Широка стежка від Перлини веде до печери Відлюдника. Обійшовши високу світлу брилу, раптово наштовхуємось на справжню чудасію — старенькі дерев'яні двері, що ведуть у скелю... Поряд з ними стоїть великий хрест. Зайшовши всередину, спершу потрапляємо до невеличкої каплички з лавами та іконами. Звернувши вліво вузьким проходом, потрапляємо у “спальню відлюдника”: суцільно кам'яне ліжко, уламки рельєфної кам'яної різьби, крізь крихітне віконце пробиваються сонячні промені... Невже тут можна було жити роками? У печері-келії за переказами проживало кілька поколінь глибоко віруючих аскетів. Творець печери був з багатої польської сім'ї, відмовився від своїх маєтків та присвятив своє життя молитві. Він збирав трави та гриби, лікував жителів сусіднього села; проте родина не потерпіла такого вчинку і одного дня відлюдника вбили у його печері-домівці. У гроті відлюдника чи поблизу нього зручно перепочити та пообідати.
6.Штольня на Хмельн боці - Якщо ж ви плануєте продовжити мандрівку, то до іншої зручної місцини потрібно перебратись на Хмельницький берег — або повернутись у Крутилів до мосту, або ж відшукати одну з кількох природних переправ через Збруч — старі повалені дерева створюють досить зручні місточки. Рухаємось ґрунтовою дорогою берегом Збруча вниз по течії. Довколишні краєвиди наче змагаються красою з Дністровськими, одна мальовнича галявина змінюється іншою. На шляху зустрічаємо джерельце, захищене бетонним колом. Звідси підіймаємось вгору по ледь помітній стежці. Останні метри крутого підйому – і густий грабовий ліс раптово закінчується. Зліва здіймається майже білосніжна висока скеля з чорними отворами штольні-каменоломні, а справа відкривається панорама заповідника. Ще за десять метрів від входу відчувається холодний і моторошний подих гори. Тут зручно заховатись від жаркої літньої спеки, та на ночівлю краще зупинитись у старому вході, розташованому біля дороги трохи далі, упізнати його можна за красивими темними натьоками над входом. Хоч морок підземелля манить багатокілометровими лабіринтами вирушати вглиб гори самостійно не варто — усі опори давно зруйновані, тому у штольні часто бувають обвали, до того ж існує небезпека заблукати у мереживі однакових ходів.
Мальцев Олександр:
Про штольню з лівого боку навіть і не знав.
Сім самураїв:
штольня
[вкладення вилучене Адміністратором]
Dreamland:
дуже гарно - не знав що там так багато цікавих місць.
обовязково - візьму до уваги цю інформацію при плануванні маршруту.
Навігація
Go to full version