Тема: Два шибайголови чи Тернопіль-Москва

[skeleton13]

і так...День наступний, а сАме №3 Вінниця-Житомир
    Почався для мене день в 5 ранку...ой як тяжко було ставати...бррр(але нічо...я вже домовився шо приїду в місто, так шо., вибору в мене не було. На дворі ше було темно, я швиденько закипятив воду на каву на пальнику на столі в готелі!))), поїв то шо нам зготували звечора, вдягнувся, сказав Олексію шоб закрився...і побіг швидено вниз. Кімната охорони де ми лишили вЕлики була відкрита...і нікого там не було...я витягнув свій вел...і пішов до виходу...але двері були закриті!!!...поки найшов охорону то пройшло може хв 5 чи 8.... а кожна хвилина дорогоцінна....нарешті якась тьотя з кючами прийшла і вікрила двері. Я сів і поїхав...ах як класно гнати лежачи на лежаку по пустій гладенькій трасі коли немає вітру...до Вінниці було десь км 8 чи 10...середня в мене була 32 км/год, і я був без рюкзака...попросив Стєчкіна шоб він рушав без мене, а десь там на дорозі до Житомира я дожену. Доїхавши до знаку "Вінниця" в 5 55 хай буде))) подзвонив до подруги шо я вже в місті, і одночасно говорячи по телефону я їхав на зустіч. Вона вела мене по зупинках...і я так не пальоно підїжджав до кожної зупинки вдивляючись її назву...і чого то люди так дивились на мене дивно гг))) пару хв по 6 ми зустрілись. Вона любязно зробила мені екскурсію по визначних місцях міста, зокрема: я точної назви не памятаю...але якийсь класний центральний парк, який являється візитівкою міста, де на його центральному вході стоїть стела яка нагадує Ракету...чого саме ракету я хз)) потім ми пішли до так званої Книжки...то так будівля називається!! і реально...вона виглядає як книжка...і біля неї Чорнильниця-ше одна будівля!див.фото))
Потім ми пішли до Вінницького медичного університету,то вже чисто для моєї цікавості) потім до річки, дорога до якої пролягала через Психоневрологічну лікарню та цвинтар ггг))) але пофіг, там така краса...йой....подивлюсь може шось сфоткав...потім ми пішли назад до парку і до місця нашої зустрічі. Подорозі назад побачив міську ратушу, прапор міста...який виглядав на ратуші як прапор комуністів бо був на червоному фоні, а герб золотими нитками чи фарбами, шо того герба видно з далеку не було)))) побачив завод Рошен!)) Цей завод розташований біля річки....там походу брудна річка бо такий не дуже приємний запах був...переходили ми через міст...а той міст перекрили...а іменно пішохідну його частину..і мені прийшлось з вЕликом перелазити  2рази через 1.5 метровий паркан....)) Настала 9-та година...і нам прийшлось розставатись так як їй на роботу а мені на Житомир))...вона довела мене до автовокзалу де я вже знав дорогу...попрощались...і я погнав дальше...поки був в місті встиг поганятись з сонними тролейбусами і маршрутками по місту, а дальше поїхав помаленьку доганяти Олексія.
Доїхавши до готелю нашого...я вирішив подвзонити до Олексія, взнати де він і скільки мені прийдеться його доганяти...але виявляється шо він тільки 2 км від готелю бо мав якісь технічні поблеми...шось з рульом було...от я  і догнав його менше чим за 30 хв...забрав свій рюкзак, передягнувся....і знову доганяв його))
Їхали ми їхали....дороги ніби більш менш були рівні....і погода не підвела в той день....нічого такого цікавого шось зараз згадати не можу...проста банальна поїздка...Тільки один момент...не памятаю на якому саме кілометрі...проїжджає біля нас Lada Samara. Їде, шось там сигналить, мужик відкрив вікно шось махає руками, викрикає...одне шо почув то "....я тоже...". А я шо...їду собі на своїй хвилі, думаю блін...та їдь вже собі не нервуй нікого...шось помахав...та й поїхав собі...Через якихось 5-10 км, підйомчик...і на ньому стоїть якийсь дядько і фоткає мене...ну я шо...помахав звичайно йому рукою...і їду собі дальше...аж бачу...стоїть та сама машина шо й сигналила..."ага...всьо ясно",- подумав я ) гг)) Зупинився...поздоровався я  з ним...він почав розказувати хто він...я тож розказав куда і звідки їдем, і тут наздогнав якраз Стєчкін, і знову то саме )))) ( скільки часу йшло на просто балачки шо це капець!) Той мужик виявився якимось тоже туристом...їздить він кожен річ з друзями в Карпати..Крим..і т.д.) короч попрощались ми...та й рушили дальше...
Знову банальність...як то співається в пісеньці "А за деревом дерево...а за деревом дерево"...отаке...Ше по дорозі мені стало троха хреново з голоду...бо чось мало поїв...та й вже від 5 ранку на ногах...то ми зупинились...поїли. Мені полешало, можна їхати дальше)
60 км від Житомира...дзвонить мені телефон...хто?..одногрупниця..а то якраз був понеділок..в нас лекції...весь потік(140 людей) сидять...Я беру трубку, а вона зразу "Вітаю!!"я такий троха офігєл....з чим то...але виявилось шо мене вибрали членом студенсткьої ради на 2 курс від 1-го потоку))) гг...класно...Тут ж в містечку, затарились ми в магазині, купив я собі банан, білий шоколад, і літру соку)ше моеже шось і поїхали.
Їдем дальше...а дорога така класна...практично або рівна або вниз пологий спуск...та ше й фури їздять які розганяють тебе до 45-50 км/год...красота) За 20 чи 30 км від Житомира я зупинився біля кафешки шоб дочекатись Олексія і пообідати чи то  вже повечеряти...чи то шо...короч поїсти)) жара була така шо капець...Приїхав нарешті Олексій, з новинами шо нас вже не везуть в Коростень на зустріч з мером, як це було домовлено раніше, а просто поселять в готелі і всьо. Ладно..хай так і буде...поїли ми...та й покотились дальше.
Дальше я вирішив рванути...бо шось мала середня швидкість була, за останніх отих 30 км, зумів підняти від 22 до 26 чи 27 км/год...так собі...але і то вже добре))По дорозі знову зустрів того дядька шо колись нам сигналив...він типу їхав з Житомира.
Приїхавши майже вже до об*їздної Житомира..в мене відлетіла желізячка яка тримала пружинку в манєтці(( ледве найшов її на дорозі коли машини стояли на світлофорі) Поки чекав Стєчкіна, якось приклеїв ту желізячку клеєм для камери...2 дня протрималось..а дальше знову вже точно загубив(( ше й досих пір збираюсь піти на базар купити клей шоб приліпити залізо до пластмаси...Потім сів собі на зупинці і чекав.
Приїхав Олексій...навіть не замітив мене і поїхали дальше) За тих 3 чи 4 км перед містом встиг ше поганятись з Mitsubishi Grandis ))) і чого так газувати коли його вЕлик обганяє ггг))) всі такі довольні були в машині ) Потім він повернув на право..а ми поїхали прямо( Дальше був класний спуск через міст...за яким був такий самий крутий підйом...Вибравшись туда...ми мали їхати в центр до Танка...якось поїздили по місту, догнав  я одного МТБ розпитався як доїхати) Успішно найшли місце зустрічі, де нас чекав хлопець на ім*я Андрій. Єдиний кого я запамятав з тих всіх шо нас зустрічали гг)) Він був на грузо-пасажирському Meрсі Vito, і говорив по російськи. Зробив нам на машині мінімальну екскурсію по місту, та й відвіз в готель. Хороший готельчик був...навіть дуже...завезли ми велики в номер!шо мені дуже сподобалось)) спати поруч зі своїм байком)))) попрощались на дворі з Андрієм,він ше дав нам якісь гроші на вечерю і сніданок, та й всьо. Вернулись ми назад в номер. Душ. Передягання. І гуляти по місту поки ше світло! А готель розташований зразу біля парку розваг)). А там таке Чортове колеса шо ппц)) я  ше ніколи ДО ТОГО ЧАСУ!)) не катався...5 грн думаю не шкода...сіли ми з Стєчкіном туда..прокатались...там така краса...краєвиди...місто...річка...шось типу нашої співучки...ех...то словами не передати...див.фото)))
Спустились ми нарешті на грунт) та й пішли до міста в пошуках якогось кафе, аптеки, і і-нет клубу.
Аптеку найшли...Олексій собі купив каплі до очей, а я – гігієнчну помаду...бо губи реально до крові продуло(( і так пекло шо аж ппц..(( Дальше було кафе...ой...як я там нажерся...памятаю шо були деруни(тертюхи) і ше шось...і гарячий шоколад вроді би...Олексій випив 2 пляшки пива, яке дуже хвалив гг)) Наступним було і-нет кафе...яке було за рогом. Зайшовши і побачивши ціни...я здивувався...інтернет 1 год 3 грн...це ж дешево...!там в перше ми побачили шо на Шприсі хтось поняв шо нас двох нема десь в місті і ми кудась поїхали, Сонце всім толково об*яснив))
Дальше пішли в готель...я був в футболці...а було так достатньо холодно...!бррр! прийшли...лягли спати)) мене весь час сушило...хз чого...хотів пити..дуже..так шо прийшлось час від часу надпивати гранатовий сік Стєчкіна який був в холодильнику гг))
обговорили плани на день завтрашій...познимкувались...я повитирав трошки велика...та й полягали спати...а в номері було душно...
далі буде...)
фотки зара буду пробувати закидати...




Дописано : 26.05.2010, 22:08:33фотки http://picasaweb.google.com/Pidhirnyy.Vasyl/YpukCG

[skeleton13]

День 4!

день 4
Житомир -  Київ!

.....Чимось особливим на перший погляд не пригадується цей день...але по чуть чуть можн абуде відновити хоча би якісь спогади...
ну починалось все як стандартно....встав....вмився...почистив зуби...та й гайда збиратись....аж тут...мені Олексій каже шо ми не їдем зара...а чекаєм дзвінка якогось дядька, з яким ми маєм їхати кудась....цікаво так...якийсь! дядько і маєм кудась! їхати....загадково звучить . Але все не так цікаво було...банальна простота...отже зібравшись вже вирушати в дорогу, долати наступні кілометри, і підготувавши вже рюкзаки, велики і себе для подорожі чекаєм того дядька. Згодом він і приїхав. То була чорна машина...Вроді би Шевроле Авео...ех..а я то думав шо хоча б якийсь Пассат...ладно...сіли ми..я на перед пристібнув пас безпеки і їдем. По дорозі до дитячого садочку!!! О_о! ( шо я там забув?!) мінімально той дядько розказував про місця якими ми їхали. така собі мінімальна екскурсія, ше говорили, як завжди, на тему "Українська влада. Колись і сьогодні". То стандартна розмова людей яких нічого не поєднує крім життя в одній країні. Але! шо мене здивувало..шо цей дядько був проти Яника! ше в той час коли був Ющенко при владі...дииивно...але хай буде, я в ту тему не встрягав, так як зі мною був той який може покритикувати  порівняти владу  колись і сьогодні. Хто це?? і правильна відповідь....раз...два...три...і! Олексій! ви виграли!) молодці))
Приїхали ми в садочок, виявилось шо дочка цього дяді вчиться тут..ну як вчиться...короч перебуває там Зайшли ми до головної виховательки, так як інші виховательки не дали дозволу на знімання на відеокамери шо себе шо дітей...всьо правильно...Дістали ми дозвіл аргументуючи це метою своєї поїздки...але при чому ІІ світовА до дітей?!...я незнаю....то типу мала бути акція милосердя, чи то допомоги, чи то просто шоб відмітитись шо типу Оранта бере в чомусь участь...треба було з чимось їхати до дітей...а Стєчкін купив Снікерс  і віддав його самій чемній дитині...блін...згадаю як мені тоді встидно було....ну шо за фігня? блін акція "Снікерс кожній дитині!"...ахах! та ладно, якшо спонсори гроші на то не виділили то це їхн проблеми!
Вийшовши з приміщення садочку, пішли ми в сторону дитячої площадки, де вигулювались гг діти. Олексій собі йшов з тим дядьком балакав, а мені дали камеру і я йшов ззаду і тішився шо знімаю на відео, то були мої перші зйомки на відеокамеру!юхуу!)) І от, найшли виховательку  ігрупу дітей які погоились пофоткатись з нами. Спочатку я робив фотографію "Олексії і діти", а потім навпаки. Хм...шо саме цікаве з того моменту...Олексій як не хотів з якимось малим побавитись всі від нього тікали...а я взагалі не люблю дітей то вони всі до мене липли  і хтіли шоб я шось з ними робив...я незнаю шо з ними робити і того не люблю малих дітей!
Отже, поїхали ми того садочку назад в готель, забрали свої речі, сіли на коней, і go! не пам*ятаю де ми снідали..але вроді би ше до відвідування садочку я за чимось ходив в магазин.
Виїхали ми десь біля 13! то було вже дуууже пізно! а відстань в той день мала бути не мала! не скажу точно скільки...але мало бути більше 130!нічо...їдем...за Житомиром я як завжди, погнав вперед, десь на 30-му кілометрі дороги я зголоднів...та й то вже був обід, так шо це нормально. Заїхав в якийсь придорожній магазин, купив халви, соку, банан пару штук, і давай хавати біля магазинчика велосипедист на шосері, з великим рюкзаком який їсти не відходячи від магазину, не може не привернути уваги оточуючих...якісь люди підходили питались шо і до чого, я їм розказував...ну...всьо стандртно...
Чи то було перед, чи до, так сказать обіду, дзвонив до мене Анрі, як всі знають мій колєга-шосер люблю з ним поганятись, хоча  ледве встигаю, але тримаюсь! короч для мене він троха взірець, є на кого рівнятись
На трасі Житомир-Київ стояло купа! людей які шось продавали...шось таке...в пляшках пластмасових...1л...2л...3л...багато банних віників...і немеренно! мягких іграшок) я б взяв додому...але не було куда впхати...їду я та й їду...і той напиток мені дуже в очі впав...думаю зупинюсь  спитаюсь шо то таке...а то як виявляється був квас! але з березового соку! думав буде там баночка 0.5...але мінімально було тільки 1л...блін! я вже маю воду...сік...вже нема куда його пхати той квас...ай...пофіг...троха випив...але пляшку все-таки впихнув в рюкзак...хоча вона тирчала збоку...уродство..але пофіг
Халва халвою, але рідкого шось тре поїсти...отже після енного кілометра, я зупинився шоб дочекатись Стєчкіна і шоб з ним поїсти...зупинився біля в якомусь місті...біля кафе. Сів собі на травичку  і балдів :)розгядав людей які ходять поруч...задивлявся на машини які проїжджають мимо...і от...Рулить вже Стєчкін, припаркували бАйки біля кафешки, так під вікном шоб бачити їх, бо я дуже переживав за свого...якось не хотілось шоб хтось стибзив його на середині подорожі...
Гарно пообідали і рушили дальше...перший десь 5 км старався їхати разом...але мені це в черговий раз не виходило....і тому..почав ламати передачу і вперед! перед тим домовившись де буде наступний привал...
Проїхавши наступні кілометри до привалу без особливих напрягів і пригод, спинився перед придорожньою їдальною. Чекаючи Олексія...розлігся собі на травичці...згодом виявивши шо на цій травичці пасуться корови!...але на щастя саперів не прийшлось визивати шоб розміновувати мене )) лежу...чекаю...і тут підходить якась бабка...питає хто я  ішо тут роблю...бо я реально стояв там більше 1.5 години...ну  я їй тоже розказав шо  і до чого, вона спитала чи я не хочу їсти?!? блін! мене це бісить!я конешно дякую за пропозицію...але шо я такий подібний шо немаю за шо їсти купити чи шо!? грр! шось там говорили, вона мен розказала шо її син є акпітаном далекого плавання, і він вже не давався чути більше 6 місяців...шось я їй там наговорив шоб вона не переживала, він повернеться і т.д...ну тре було ж людину заспокоїти...і бабця пішла собі...
Лежачи в траві...і глядячи на годинник...я виявляю шо ми ніфіга не встигаєм доїхаит до Києва!! ну в принципі встигаєм, але якшо виїдем прям зара і середня буде 25 км/год наступних 3 години! але по-перше, ше Олексія нема, а по-друге, ми ше маєм поїсти!...приїхав Олексій...я вирішив шо не хочу їсти...бо напхався тою халвою і тим квасом!! той квас...поки був холодний то ше норма...а як нагрівся то така фігня шо капець( менше з тим, я не був голодний, і ми вирішили шо Олексій собі поїсть, а я тим часом рулю дальше. Так  і зробили...домовились шо я їду поки не буде темніти, або до першого підхдящого лісу де можна переночувати...
Вийшло шо я доїхав до лісу в якому можна було переночувати, і вже почало темніти...і Олексія нема...на дворі ставало все хоолодніше і холодніше...все темніше і темніше...ну шо ж...сонце зайшло...а його ше нема...блін...а там такий ше рух ппц 3 полоси в одну сторону...3 в другу....льОтають ті машини шо то взагалі...дивився я за машинками...хто як їздить...хто попадає в одну яму....гг) а там така здорова!  розважаюсь короч як можу...одне шо радує побачив тест-драйв якоїсь машини з програми Авто-Парк з Моляром я люблю цю передачу
...і от...появляється на горизонті Олексій, я вздихаю з полегшенням і вдягаю на плечі наплічник вирішуєм шо ночуєм тут в лісі...за якихось 20 км від столиці...аж обідно..не дотянути якихось там пару км...але то до знака Київ...а то ше їхати огого!по місту...
...перейшли якось ту широку дорогу, найшли місце де розкласти палатку, розклали, Олексій, зробив шось на свому пальнику, а я хтів вогню! як то?! палатка без вогню?! таке не канає розпалив...було багато дров в лісі...погрівся...і лягли спати....на небі було багато зірок...
to be continued....