Зимове катання і догляд за велосипедом взимку
Кататися зимою можна досить комфортно (при температурах не нижче -15), але велосипед і себе треба до цього підготувати.
Потрібно звернути увагу на:
Гальма.
Найкраще обладнати дисковими гідравлічними гальмами обидва колеса. Якщо така розкіш є недозволенною, то можна обійтися механічними, або обмежитися тільки одним колесом (зазвичай дискове гальмо ставлять спереду). В крайньому випадку, якщо встановити якісні гальмівні колодки, можна кататися і з V-BRAKE, але ду-у-уже обережно і не поспішаючи, бо ефективність гальм взимку сильно зменшується. Це відбувається тому, що взимку колодки і обід покриті снігом, який при гальмуванні починає танути, і перетворюється на прекрасне мастило.
Крім того, на обледенілому ободі гальма V-BRAKE починають працювати не відразу, а тільки після одного - двох обертів колеса.
Зверніть увагу!
Взимку треба виробити звичку періодично «просушувати» гальма в процесі руху. Не рідше одного разу на годину, а також після подолання ділянок з глибоким снігом, треба кілька разів несильно пригальмувати, не припиняючи педалювання, щоб колесо встигло зробити кілька оборотів з притиснутими колодками.
При цьому шар льоду і інею з обода зчищається, і гальма починають працювати ефективніше.
Для дискових гальм ця операція теж зайвою не виявиться, але її є сенс робити тільки після подолання глибоких калюж і ділянок з глибоким снігом, коли гальмівний механізм і диск забиті снігом і крижаною крихтою.
Покришки.
Взагалі - то це залежить від того, де ви збираєтеся кататися.
Кращий варіант (з точки зору впевненості та безпеки) - покришки з частими металевими шипами (т.зв. чотирирядна покришка. Прикладом такої покришки може служити NOKIAN WXC 300) - не вважайте за рекламу ... З ними комфортно відчуваєш себе навіть на накатаному льоді. У таких покришок є тільки один істотний недолік - непомірно висока ціна.
Можна обійтися більш дешевими покришками з рідкими шпильками (т.зв. дворядна покришка) Якщо ви збираєтеся кататися по утрамбованому снігу, де немає обледеніли ділянок, то можна обійтися і в міру злими покришками. Дешеві покришки безіменних фірм використовувати не рекомендується - на морозі неякісна гума втрачає еластичність і розтріскується, крім того, часто на таких покришках протектор забивається снігом і перетворюється на слік. Якісна покришка повинна мати властивість самоочищення.
У принципі, можна спробувати зробити шиповану покришку і самому, ввернувши у звичайну покришку шурупи (зсередини). Щоб відчути принади шипів, їх повинно бути не менше сотні. Шипи не повинні виступати з гуми більше, ніж на 1-2 мм. (Інакше при їзді по снігу за вашим велосипедом залишатиметься зорана траншея, а всі зусилля ваших ніг будуть витрачатися на риття цієї траншеї. До того ж надто довгий шип можна легко зламати, заїжджаючи на бордюр). Найбільш пильну увагу слід приділити тому, щоб шурупи, вдавлюючись всередину, не пошкодили камеру. Основним недоліком такої саморобної покришки, буде її вага (хороша заводська покришка буде важити відчутно менше).
На півсліках і сліках велосипед взимку працює погано. Їх можна застосовувати для виконання трюків, але на проїжджі частини доріг виїжджати на таких покришках не варто.
Взимку не слід накачувати шини до кам'яного стану, тому що на пухкому снігу багато сил буде йти на прокладання колії. Краще злегка зменшити тиск, і хід велосипеда стане помітно легшим.
Зверніть увагу!
Якщо велосипед зберігається в опалювальному приміщенні, то на вулиці тиск у шинах зменшиться саме через перепад температур.
Ходова частина
Взимку всі вузли велосипеда зношуються значно швидше, ніж влітку. Тому обслуговуванню треба приділяти більше часу. Найсильніше страждає ланцюг. Під впливом суміші солі, піску, та іншої гидоти, якими поливають і посипають вулиці, він іржавіє і дуже швидко. Це відбувається тому, що взимку вода, яка потрапила всередину ланцюга, замерзає і залишається там надовго. (Влітку вода має можливість випаруватися з ланцюга). Тому мити і змащувати ланцюг треба частіше, хоча б раз на 2-3 дні (або раз на 50-100 км).
Зверніть увагу!
Якщо велосипед зберігається в неопалюваному приміщенні, то масло перед змазуванням слід підігріти до 40 градусів.
Для кареток (особливо розбірних), втулок коліс, і рульової колонки зима теж нічого доброго не приносить. Багато дорогих втулок гірських груп мають гумові сальники, що захищають підшипники від потрапляння бруду, але на морозі гума втрачає еластичність. У результаті сіль, пісок і реагенти все-таки проникають в підшипники, що не збільшує їх термін служби. А от випустити вологу з втулки сальник не дає, що приводить до прискореного руйнування підшипників.
Якщо взимку велосипед експлуатується інтенсивно, то зо два рази за зиму слід розібрати втулки коліс і каретку (якщо вона розбірна) для огляду підшипників і при необхідності замінити мастило.
Ходова частина прослужить значно довше, якщо велосипед тримати в чистоті. Звичайно, від катання по лісових доріжках він не забрудниться, а от після вулиці з сіллю та піском мийка велосипеду не зашкодить. Хоча б раз на кілька днів.
Зверніть увагу!
На морозі змазка в підшипниках густіє, і хід велосипеда стає важчим. Тому не захоплюйтеся високими передачами і великими швидкостями - це сильно збільшує навантаження на підшипники і прискорює їх знос.
Перемикачі передач.
Взимку перемикачі часто перестають нормально працювати, через попадання в їх пружини снігу і крижаної крихти. Зазвичай при цьому ланцюг перестає переводитися з великих на менші зірочки, оскільки зусилля поворотної пружини не вистачає для переміщення рамки перемикача в потрібне положення. Дешеві групи устаткування більше схильні до цієї напасті більшою мірою, ніж дорогі. Часто в результаті велосипед стає одношвидкісним, але до поломок перемикачів це приводити не повинно.
Для вирішення цієї проблеми досить після кожної поїздки обробити всі шарнірні з'єднання перемикачів аерозольним мастилом типу WD-40. Ці мастила витісняють вологу з перемикачів. Добре зарекомендували себе також аерозольні мастила з тефлоном.
Інша поширена причина поганої роботи перемикачів - потрапляння вологи під сорочки тросів. На морозі вода замерзає, і трос переміщається з трудом. Щоб цього не відбувалося, треба на початку зими добре змастити троси перемикачів густим мастилом, а потім періодично обробляти аерозольним мастилом місця, де трос входить по сорочку.
І не забувайте тримати велосипед в чистоті.
Амортизаційні вилки.
Взимку місцевість змінюється до невпізнання. Лісова доріжка, по якій влітку було складно проїхати через глибокі вузькі калюжі з плаваючими в них колодами, взимку може перетворитися на відмінну стежку. А асфальтова дорога, на якій влітку не було жодної вибоїни, взимку може обзавестися глибокими крижаними коліями, і стати дуже навіть нерівною.
Якщо на велосипеді стоїть вилка з еластомірним амортизатором, то треба бути готовим до того, що на морозі еластомер замерзне і вилка перетвориться на жорстку. Загалом, нічого страшного в цьому немає - якщо вилка якісна, то від морозу вона не повинна ламатися. (А якщо неякісна, то її треба просто замінити на нормальну)
Для зимового катання найкраще підходять вилки з пружинно-масляним або повітряно-масляним амортизатором. Перед початком зимового сезону в них слід замінити масло на рідкіше.
Не забувайте періодично знімати гумові гофри і видаляти з-під них бруд, якщо він туди проник.
Бортове освітлення.
Влітку, коли темний час доби настає не раніше команди "Відбій", про це можна особливо не замислюватися. А ось взимку темніє дуже рано, тому часто доводиться кататися у сутінках та в темноті. Отже, фари і світловідбивачі зайвими не будуть.
Відповідно до правил дорожнього руху, спереду і ззаду повинні бути встановлені Світлоповертачі або лампи білого і червоного кольору, а з боків - помаранчеві Світлоповертачі. Якщо влітку цілком можна обмежитися світлоповртачами спереду і ззаді, то взимку, під час їзди в пітьмі, краще замінити їх на нормальні ліхтарі.
Найдешевші ліхтарі - з лампою розжарювання. Такий ліхтар добре висвітлює дорогу метрів на 10 вперед. Недоліком ламп розжарювання є відносно високе енергоспоживання.
Цього недоліку позбавлені світлодіодні ліхтарі. Вони світять так само яскраво, як і звичайні, але споживають значно менший струм, і тому одного комплекту батарей їм вистачає надовго. Але яскравості цих ліхтарів часто виявляється недостатньо при русі по неосвітленій місцевості (наприклад, у нічному лісі). Якщо ви катаєтеся в основному освітленими вулицями, то самим розумним рішенням буде придбати світлодіодну фару, що працює на пальчикових батарейках. Вона робить велосипед помітним у темряві. На морозі світлодіоди дещо втрачають яскравість, тому варто задуматись про додаткову фару, бодай і з лампою розжарювання.
Ліхтарі з галогенними лампами дають дуже яскраве світло, (до 20-50 метрів), але і струм споживання в них значно вище. Тому такі ліхтарі комплектуються потужними свинцево-кислотними або Ni-MH акумуляторами, (їх вистачає на декілька годин безперервної роботи), які монтуються на рамі велосипеда (часто вони встановлюються в утримувач для фляги). Ліхтарі такого типу слід використовувати при катанні по неосвітленій місцевості. Такі фари часто можуть мати режими далекого і ближнього світла, і т.д. Недоліками таких фар є велика вага (може досягати кілограма) і висока ціна (піжонська модель може коштувати 200 доларів з гаком, тобто дорожче, ніж деякі велосипеди, але є моделі практичніші і дешевші - в межах 50 у.о.) Крім того, акумулятори теж вимагають до себе уваги.
Як фару можна використовувати налобний ліхтарик. Такі ліхтарики добре працюють на звивистій стежці (їм можна посвітити у бік). Але при русі в умовах недостатньої видимості (дощ, туман, снігопад) їхати з налобним ліхтариком незручно - його світло створює перед очима «світлову стіну».
Зверніть увагу!
Фара повинна бути правильно відрегульована - світлова пляма має бути на відстані 5-10 метрів від велосипеда (це приблизно ваш гальмівний шлях). Якщо фара світить під колесо, то ви ризикуєте не розгледіти вчасно перешкоду. А якщо фара світить занадто високо, то ви будете засліплювати зустрічних.
Для катання по парках і лісах передньої фари, загалом, достатньо. Але якщо доводиться виїжджати на проїжджі частини доріг, то позаду варто поставити світлодіодний ліхтар червоного кольору, що працює на пальчикових батарейках. Зазвичай такі ліхтарі можуть працювати в різних режимах - безперервному або в миготливому. Миготливий режим заощаджує енергію батарей, але багато водіїв автомобілів не зовсім адекватно його сприймають. (Миготливий червоний ліхтар асоціюється у них з миготінням ламп на панелі приладів) Тому представляється розумним використовувати тільки режим безперервного горіння. До речі, у багатьох країнах миготливий режим заднього ліхтаря заборонено правилами.
Зверніть увагу!
Якщо ви катаєтеся в холодну пору року, врахуйте, що при низьких температурах ємність батарей і акумуляторів зменшується.
Бічні світловідбивачі жовтого або помаранчевого кольору зазвичай встановлюються на шприхах коліс. Багато велосипедистів недолюблюють такі відбивачі, тому що вони порушують центровку колеса. Це справедливо тільки для старих відбивачів, які кріпилися відразу на дві спиці. Дійсно, між спицями виникали додаткові зусилля, які призводили до вісімок.
Сучасні відбивачі досить надійно кріпляться тільки до однієї спиці, і ніяких паразитних зусиль у спицях коліс не викликають. Теоретично відбивач може викликати певний дисбаланс, але на тих швидкостях, на яких зазвичай їздять велосипедисти, цим дисбалансом можна знехтувати. В усякому разі, відбивач можна встановити навпроти вентиля камери, і тоді ці дві маси будуть компенсувати дисбаланси, які вносяться один одним.
Під час руху по автомобільних дорогах у сутінках та в темноті користі від бічних відбивачів все-таки більше, ніж шкоди - вони роблять велосипед більш помітним для водіїв автомобілів, і, отже, рух стає більш безпечним.
Дуже добре, якщо на спині й на рукавах куртки пришиті світловідбиваючі смуги. Також непогано мати защіпки для штанок з світловідбивною смужкою
Особливості зимових доріг
Як відомо, на велосипеді найкраще кататися по твердій рівній поверхні. Взимку ідеальна дорога - це сухий асфальт або утрамбований сніг. Якщо на велосипеді стоять покришки з металевими шипами, то можна упевнено відчувати себе навіть на добре розкатаному льоду. Втім, різких маневрів і гальмувань все одно слід уникати.
Зверніть увагу!
На дорозі з коліями треба їхати обережніше - колесо з грунтозацепами вибирається легко тільки з неглибокої колії.
За свіжому снігу можна їхати дуже комфортно, якщо снігу небагато (до 10-15 см). У цьому випадку колеса під вагою велосипедиста продавлюють сніг до землі, і покришки з шипами отримують надійне зчеплення з грунтом. Хоча, звичайно, хід велосипеда стає трохи важчим.
На більш глибокому снігу колеса до грунту не дістають, і на підйомах починають пробуксовувати.
На рихлому снігу, на сніговій каші, тобто там, де багато їздять і ходять, але не чистять, велосипедистові доводиться найгірше. Велосипед водить з боку в бік, колеса пробуксовують. У принципі, їхати можна, але швидкість падає до непристойних 5-6 км/год, а витрата сил зростає. Особливо обережним треба бути в тих місцях, де їздять автомобілі. Часто такі ділянки простіше пройти пішки.
На автомобільних дорогах проїжджа частина звужується взимку. А сама зручна для велосипеда частина дороги - правий ряд - часто виявляється покритим тією самою кашею, на якій буксують не тільки велосипеди, але і автомобілі. В принципі, звичайно, можна їхати по самому правому краю чистого асфальту, але в цьому місці ви вже можете заважати руху автомобілів. Крім того, весь бруд, що летить від проїжджаючих повз автомобілів, буде летіти на вас.
Зверніть увагу!
При їзді по автомобільних дорогах будьте особливо уважні біля зупинок громадського транспорту. Від частих гальмувань там можуть утворитися дуже слизькі місця. Причому їх не завжди видно, тому що вони можуть бути припорошені тонким шаром снігу.
На велосипеді без зимових шипованих покришок падіння цих місцях гарантоване. Уявіть собі, що ви падаєте з велосипеда в п'яти метрах перед рухомим автобусом. У цій ситуації шолом, швидше за все, не врятує. Тому по можливості слід користуватися тротуарами.
Найкраще місце для зимового катання - стежки і доріжки в парках. Сніг на них зазвичай добре утрамбуваний. Взимку на вузьких звивистих стежках добре відточувати водійську майстерність.
На лижних трасах взимку кататися навіть краще, ніж влітку. Але по лижні краще не їздити, якщо ви не хочете, щоб вам на голову сипалися прокльони.
Зверніть увагу!
У будь-якому випадку взимку слід уникати різких гальмувань з блокуванням колеса, і крутих поворотів на великій швидкості (якщо, звичайно, ви не виконували трюки на льоду). Хоча падати на м'який сніг комфортніше, ніж на тверду землю.
Загалом, взимку кататися можна непогано. Головне, все-таки, не спорядження, а бойовий дух.
shpryha -
Тема:
Догляд - Зимове катання
Тема: Догляд - Зимове катання (Прочитано 11694 раз)