Коліно, навіть якби поболювало, то би все рівно у Карпати поїхав!!! А тепер, якщо вкінці Червня на ровер сяду, то добре буде. Коліно вроді зрослось і не турбує. Хто поїде в долину нарцисів привезіть квіти будь-ласка на фотографіях, бажаю вдало та доволі нафоткати. Ага, і про руку, оце підкочуюсь на середній швидкості до повороту, витягую вліво ліву руку вказуючи що маю повертати, і тут переднє колесо потрапляє у одну з вибоїн, яких у нас на наших чудо-дорогах валом, я однією правою керма не втримую, руль різко вивертає вліво, я - нурца, головою попри праву гріпсу (не через руль , а просто, як в анекдоті, ровер різко рвануло вліво, я пролетів правою стороною) падаю ліктьом просто на якийсь один з гострих камінчиків, яких тоже - валом на наших чудо-дорогах, і боляче вдарився грудною кліткою об асфальт. Потім одразу ж через мене перелітає мій Giant по інерції (добре що в шоломі був, а то ще би ровер на голові слід залишив). Я миттю підводжусь і в такому адреналіновому шоці сідаю і їду далі, лікоть до зап'ястя в крові, а я - їду, бо знаю, що сам собі не перев'яжу і пиляю ще 7 км в Смиківці на дачу там - мама. Заходжу до хати і на хвилину втрачаю свідомість. А потім уже не цікаво, бо я тої рваної рани так і не бачив (вона на вивороті руки). Насьогодні маю шви, дренаж, щоденні перев'язки, лікарняне, антибіотики та знеболююче. Вік живи вік учись вмінню керувати своїм залізним конем. Бережіть себе!!!