Якщо є бажання, є час, є ровер і дорога, то можна вже кудись їхати.
Дарма, що ніхто більше не виявив бажання поїхати зі мною у Підкамінь.
Тим більше це дивне місце, яке мене магічним чином манить і притягує до себе.
Отож, 24 серпня 2007 року :
- 6:50 прокидаюся і збираюся в дорогу;
- 8:35 від"їжджаю від свого будинку;
- кручу скажено педалі, ніщо і ніхто мене не стримує;
- роблю короткі зупинки щоб випростати спину, дати сраці сіна, перекусити, попити;
- 11:20 прибуваю у Підкамінь, затарююся у магазині конфетами, водою, починаю їх знищувати;
- лізу нагору до монастиря вже нарешті правильною дорогою, а не по людських городах;
- панорамлю і фотографую все довкола;
- заходжу на подвір"я монастиря, панорамлю;
- спускаюся до каменюки, падаю біля неї, відпочиваю перекушую, фотографую;
- спускаюся від каменюки до сцени і табору з палаток;
- 13:35 виїжджаю із Підкаменя.
Варто додати, що була страшенна спека - 32 градуси за Цельсієм.
З цього приводу було випито 3 літри рідини у дорозі.
Я стікав кількома потами, а потім до мене липла курява.
А з шолома взагалі цівкою текло, якщо нахиляв головою у боки.
Коротка статистика:
Виїзд із Тернополя - 8:35
Прибуття у Підкамінь - 11:20
Дистанція 56 км
Час у дорозі 2:13:50
Виїзд із Підкаменя - 13:35
Прибуття у Тернопіль - 17:00
Дистанція загальна 114,99 км
Загальний час у дорозі 5:10:51
Середня швидкість загальна 22,2 км/год
Протокольні фото:
Ігри з HDR'ом
Погляд під іншим кутом
Художники на виїзді...
Народ прибуває, дійство починається...
Думаю товариш Sonce, якщо він був у Підкамені, підготує більш розгорнутий звіт та ілюструє все більшою кількістю різноманітних фото...