Воно то цікаво, звісно, кудись поїхати і щось в цьому житті побачити.
Певно з часом кількість перешкод і кордонів, що нас розділяють, буде лише зростати.
Але від того бажання їх подолати і побачитися, провести час у компанії шприхалів, буде теж ставати сильнішим.
Сильно сумую за всіма і найбільше дратує відсутність можливість будь-якої миті все покинути і приїхати додому.
Якого дідька воно так все ускладнюється. Чи то самі так робимо, чи то воно само?
Питання з розряду риторичних...
Дописано : 26.05.2009, 18:05:06
Розумію Сергія, бо відчуваю те саме.
То певно через те, що Шприха формувалася від початку як тісний гурток невипадкових людей, які здибалися якимось дивом.
Дописано : 26.05.2009, 18:13:05
Як би там не було далі, все що було, марно не пройшло.
Варт тільки уявити, як ми будемо потім тішитися тими спогадами, ностальгувати, пускати сльозу...
...А в 2050 році влаштуємо всегалактичний зліт шприхалів на Марсі і зробимо пам"ятну покотеньку навкого його найбільшого кратера на теперішніх наших ретробайках...