Раптово у вечір понеділка Юрці стрільнула думка викотитися у вівторок зранку кудись. Думка раптова була настільки що я не встиг анонсувати
Зібрались в 11 ранку на площі
Народ хотів їхати в Івачів, але я настояв на тому що велосипедисти без пошуків НОВИХ вражень то не велосипедисти. Тому ми спочатку поїхали в В. Гаї, там звернули в поля до залізниці. І тут був мій перший прорахунок - я не звернув увагу що сонця було дуже мало останні дні. Земля не встигла висохнути, тому на польовій дорозі котра зазивчай вкатана та гладенька нас очікував 10-20 сантиметровий шар болота. Хлопці погрузли капітально.
Я ж здогадався одразу перелізти через кущі на залізницю і їхати по ній, наспівуючи собі "а я по шпалам, в дичків по шпалам рулю по привичці". В дичкові обтрусились від болота, виїхали на нормальний асфальт і попиляли в Бірки, а звідти в Ступки і одразу на північ в напрямку Збаража. Польові дороги радували нас вкатаними дорогами, красивим небом і легеньким вітерцем.
Далі був обід в Збаражі, традиційний екскурс в печери та блукання лісом. А далі постало питання - гнати пошвидше але по трасі, чи довше але менщ небезпечними сільскими дорогами, бо дощ все насувався на нас
Вибрали села. І майже не прогадали. Дощ нас наздогнав аж перед Лозовою. Трохи намочило, але за 15 хв вже обсохли. Гірше було те що у селах дощ закінчився, а от у Тернополі ні. Отак з матюканнями, прокльонами і кислими мордами ми і змушені були вїхати знову у дощ, бо додому ж треба повертатися. І добре що вирішили не перечікувати дощ. Бо закінчився він тільки сьогодні зранку
.
Фото тут
https://photos.app.goo.gl/81SvhPgRs9ChRZ7YAТрек:
https://www.strava.com/activities/2331505560