Звіт вело-Лігурія (Італія) 2018
Маршрут: Мілан – Турин – Монако – Генуя – (з.д.) – Мілан ~ 700 км.
https://www.gpsies.com/map.do?fileId=vtwogwgtrdxsmfncУчасники: Авдєєв Андрій, Ющенко Віталій.
Дата: 26 квітня – 7 травня 2018 р.
Розписувати дуже багато не буду, бо вже наступна поїздка на носі.
Відпустка в кінці квітня, вирішили не ризикувати з погодою в Карпатах, і поїхати в тепліші краї – Італію. З літаком вирішили не зв'язуватись, на Мілан досить велика доплата за веловантаж. На цей раз поїхали перевізником на бусі. 80 Є в одну сторону з багажем, і одна доба часу.
В 10-00 26 квітня виїхали з автовокзалу і 27-го в 12-00 на старті, але вирішив стартувати не з Мілану, а з автостоянки містечка Сіреньо що на 20 км на північ від Мілану, звідти повинен був бути наш трансфер назад. Заодно пересвідчились де має бути фініш.
1-й день 27 квітня
Через 1 км після початку нашої поїздки Віталік примудрився впіймати мабуть єдиний ржавий гострий штир на всю Італію собі в колесо. Результат – 4-х см. проріз в покришці, вирізали з пластикової пляшки бандаж, вложили всередину покришки і помаленьку повернулися в Сереньо в пошуках вело магазину. Італьянські велосипедисти допомогли з адресою, правда не повезло по часу – з 12-00 до 15-00 обідня перерва.
За цей час закупились в супермаркеті і познайомились з цінами, висновок:
Дешево - макарони, рис, сири, сардельки, тунець (консерви), овочі, багет, вино.
Дорого – хліб 3 Є, м'ясо 18 Є, курятина 13 Є.
Вода питна є практично всюди – в парках, біля цвинтарів, біля бігових доріжок, в історичних центах міст, і в супермаркетах 2 л. – 0,2 Є.
З собою з дому взяли тільки 0,4 кг. солі, 0,6 кг. цукру, і 600 гр. гречки, чай і перекуску в дорогу в бус.
Поміняли покришку і як можна скоріше до Мілана і на виїзд, чим подальше від міста (оглядини Мілана залишили на останній день). Правда, як поскоріше не вийшло, досить щільний рух по вулицям, і через кожних 200-500 м. старт-стоп на світлофорах. На доїзд і подолання Мілану в нас пішло біля 4-х годин. Окраїни міста звісно вразили красотою, і це ми ще не заїхали в центр.
На виїзді з міста дорога йде вздовж водопостачального каналу
Проїхавшись вздовж якого вдалось знайти ничку N1 на ночівлю, з водою щоб помитись і місцем на палатку.
2-й день 28 квітня
Маршрут виявився вдало прокладеним – перших 2 дні по рівнинній місцевості з класичним сільським пейзажем а-ля Челентано – «Приборкання непокірливої», ферми, поля, невеличкі містечка з дивними безлюдними вуличками без тротуарів і щільно закритими вікнами.
Місто Вігевано – ось звідки з копіювали Краків, це те саме тільки без орди туристів, неймовірна площа
Біля якої розташований палац Castello Sforzesco, на який ми витратили десь 2 години часу, по деяким залам і коридорам якого вдалося проїхати на велосипедах і все безкоштовно.
На ніч зупиняємось на території закинутої ферми N2 і досліджуємо всі її приміщення і господарські споруди, музеї під відкритим небом відпочивають.
3-й день 29 квітня
Нарешті проїхали річку По, яку пам'ятаю зі школи по історії ( де б я в дитинстві знав що я її побачу )
Тут на пагорбах з’являються палаци і замки без назв
Турин, забрав досить багато часу, якби не велосипед, ноги би відвалились по ньому ходити, тут побачили перші справжні вузенькі італьянські вулички, (через пару днів виявилося що це були не самі вузенькі )
На виїзді з Турина накриває перша гроза, до вечора, ще декілька разів попадаємо під дощ. На вечір доїжджаємо до передмість Фоссано, оригінальна ночівля біля цвинтаря N3, зате з водою з крана.
4-й день 30 квітня
Вночі досить похолодало, зате зранку видимість була на десятки кілометрів. Віталік був просто в трансі від подальшого маршруту
Нюанси маршруту він не знав, я йому просто сказав що їдемо в Італію на узбережжя покататися… кгм.
Фоссано: місто–мрія, з фортецями на пагорбі, в оточенні казкових краєвидів
Це дійсно місто, в якому затишно, комфортно і цікаво.
Поїхали, далі логіка підказує, що треба їхати на Кунео, і звідти пряма траса на Монако, але є нюанс – щоб перетнути гірський хребет в районі Panice Soprana, треба проїхати в тунелі довжиною 30 км., а туди на вело неможна, мабуть треба пристроювати свого «коня» в багаж на автобус, тому їдемо своїм ходом через перевал на узбережжя в Альбенгу.
Ну все, халява скінчилась, починаютьcя серпантини. Під’єм після річки в Карру, це просто жопа , набір висоти 500 м. зі скаженим уклоном, половину якого пройшли пішки.
Зате побачили справжні північно італійські виноградники з висотою лози 30 см., обмотані сухою травою, щоб не змерзали
В одному з будиночків на хребті, де ми хотіли набрати води щоб помитись перед обідом, дві бабусі запропонували вино на розлив, з їхньої виноробні.
Вино безподібне, «портвейнопподібне», дійсно смачне, з досить вираженим смаком, по 2 Є за 1 л. Жіночки коли взнали що нам треба тільки 1 л, (а куди ми більше дінемо?), навідріз відмовлялись брати гроші. І ледве вдалось їх вмовити налити в пластик, тільки в скляну пляшку.
Тут починається трохи інакша Італія – високогірна
Перед перевалом краєвиди стали типово «Рахівськими», де ми і встали на березі однієї з річок на ночівлю N4. В місцевих звички теж «Рахівські» - вдосвіта, з вудочкою, в гумових чоботах, пішки по руслу річки, на форель .
5-й день 1 травня
Основний перевал пройшли без напряга, далі відкрився спуск до моря. Фото того не передасть, хіба трохи відео
[youtube] kMOi6m8kbuw [/youtube]
На спуску ледве не проскочили казкове місце - Castelvecchio di Rocca Barbena, ззовні виглядає классично-шикарно, будинки інтегровані в скелю
На спуску ледве не проскочили міст через річку всередину поселення, і зависли там години на 2. Тут незліченна кількість вуличок і двориків оформлених в неповторному дизайні.
Далі спуск до узбережжя в м. Альбенга, затарились на вечерю, і доїхали до м. Імперія, де зупинились на ночівлю N5 на узбережжі біля Макдональдса, де успішно зарядили всю свою електроніку. На перевалі моросив дощик і було +8, тому на узбережжі відігрівались вином.
6-й день 2 травня
Ледве не зробив стратегічну помилку (не робіть такого) – прикинув кілометраж до Монако, весь вантаж лишаємо тут в кущах, з собою тільки документи, гаджети, гроші і захист від дощу, все решта – в ничку на березі. Від нас до Монако 65 км, туди і назад разом 130 - фігня. А фіг там, як виявилось не 65, а трохи більше, але головне - час на оглядини МОНАКО!!! Зваживши все, ми заради експерименту залишили в ничці весь стратегічний запас вина, і забравши з собою весь вантаж у вигляді палатки, килимків і спальників, поїхали. Поїздка по узбережжю це БОМБА!!! Колись тут проходила залізнична колія, її нахрен знесли і на її місці збудували ВЕЛОДОРІЖКУ з окремою полосою для бігу. В деяких місцях по приколу залишились залізничні станції
Градієнт ухилу мінімальний, нема ні зустрічних машин, нічого, тільки велосипедисти, тунелі і бігуни.
Самий довгий велотунель – 1400 м.
Ну правда не все так ідеально, через міста треба проїжджати в досить щільному трафіку, якого в нас дома не зустрінеш, Італія все ж таки (фото звідти не привожу, не до того було). Але краєвиди узбережжя перекривали всі незручності, це просто ……
Попереду Монако, а це значить треба перетнути кордон з Францією
Перше місто Ментон – яке тут повітря, а які тут вулиці, а які тут жінки мммм… Франція!!!!
Ну м’яко кажучи все таке саме, але тут більш заможні, і це відчувається. Ладно, поїхали далі
Типовий Монако - закручені вулички з диким градієнтом
На чому проколовся, їду по треку, eTrex-20, несподівано проскакую поворот, вертаюсь назад, іде суцільний ряд будинків, через них скид висоти метрів 50 і до набережної 300 м., зупинився в шоці., опа є, бачу на будинку прохід
Там в кутику є маленькі двері, а з боку кнопочка, яка викликає вантажний ліфт, який везе вас на -1 проміжний поверх, який являє собою просто невеличкий дворик, по якому, зі здивованими очима ходить жіночка, яка на дуже поганій англійській мові (такій самій як моя) допитується куди їй йти? Потім виявляється що вона з Чернівців, а я з Тернополя (і це в пригороді Монако – Монте-Карло!!! Тільки їй догори а мені вниз. Ржемо обидвоє, вона мені показує двері звідки вона приїхала, я їй звідки я , і звідки виходить Віталік, потім ще 4-и поверхи вниз, і ми на узбережжі)
Так, все, обід, треба поїсти. Про обід в центральному саду на набережній Монте-Карло, я промовчу
Далі – обов’язково для відвідин резиденція князя Монако (вхід безкоштовно), звідси можна багато чого побачити
Шкодую що на Монако витратили тільки 5 годин, треба ще хоча б стільки ж. Заплутавшись в їхніх вуличках, впали на набережну, до рятівного ліфта, і на виїзд. Тепер можна їхати по узбережжю до Генуї і спокійно обстежувати всі містечка біля моря. На ночівлю встали в на березі в передмісті Сан-Ремо.
7-й день 3 травня
Санремо – з дитинства асоціюється з фестивалями італьянської пісні, хоча як виявилось містечко невелике. Зате одне з самих цікавих старовинних вуличок, такого 3D «лабіринту» як тут, важко де знайти, стара частина міста знаходиться на досить крутому пагорбі, і вулиці не мають паралельно-перпендикулярної орієнтації. Після 3-4 поворотів, які тут через кожних 2-3 будинки, і закручених вуличок, розумієш, що втрачаєш орієнтацію і GPS не допоможе повернутись до точки старту. Тому прив’язавши велосипеди на набережній, куди в любому випадку попадемо, пішли досліджувати лабіринт, фотками всього не передати, там треба побувати
Ледве заставивши себе їхати далі, вирвались з цієї красоти. Далі до Альбенги їхали вже знайомим шляхом, неспішно оглядаючи пропущені деталі. В Імперії забрали залишений «стратегічний запас» вина з кущів. Ще раз перехрестились, що не залишили тут свої рюкзаки – скільки б ми тоді не побачили. Після Альбенги на виїзді з одного з містечок, повівшись на 2 халявних тапчана, зупинились на ночівлю на березі моря, в буквальному значенні
Палатку поставили на сухі водорості, сон обіцяв бути як на перині. Єдине що не вдалось - поставити розтяжки на палатку, ніяк не вдавалось закріпити кілочки. Чого і слід очікувати, вночі почалась гроза з вітром, хвилі зупинялись за 2 метри від палатки , прийшлось вночі втримувати руками дуги в палатці, щоб їх не погнуло і не прижало вітром до землі.
8-й день 4 травня
Ранок зустрів нас сонцем і лагідним морем. Висушили спальники і палатку стартонули. Маленьке містечко Noli, з фортецею і копією Великої китайської стіни на пагорбі.
Фортеця виявилась закритою для відвідин, але звідти шикарний краєвид на місто і бухту
Далі до Савонни узбережжя стає досить скелястим
В Савоні рекомендую відвідати величезну фортецю Fortezza del Priamar, яка збереглась в дуже гарному стані, там є де походити.
Ввечері доїхали до Генуї, на ночівлю зупинились на околиці міста в маленькому парку між стадіоном, кафе і аквапарком.
9-й день 5 травня
Так як час піджимав, вирішили півдня витратити на дослідження Генуї (величезне портове місто) і до Мілану добиратись поїздом. Відразу поїхали на вокзал, до Мілану відправлення поїздів кожних 2 години, придбали білети по 13 Є і 3 Є за велосипед. До 2-ї дня маємо час, порт, центральна частина міста, тут є на що подивитись. Старовинні будинки - кожен з них може бути шедевром архітектури
Перекусивши в піцерії, поїхали на вокзал. Перед виходом на перон, не забудьте прокомпостувати білети в спеціальних апаратах.
2 години і ми в Мілані, відразу їдемо в самий центр міста – галерея, музей Pinacoteca di Brera, ну і звісно Міланський собор Piazza del Duomo, велич якого жодне фото не передасть, його треба бачити вживу.
Завтра в 12-30 нам треба бути в Сереньо звідки ми стартували, тому ночівлю вирішуємо зробити поближче до фінішу. По карті бачимо, що біля містечка Monza є великий парк з річкою, туди і вирушили. Парк виявився відкритим для прогулянок тільки з7-00 до 20-00, але ми про це взнали тільки на другий день, а тому нічого не підозрюючи, вломилися через турнікети в саме «жирне» місце, поставивши палатку на березі струмка біля ось цього палацу
10-й день 6 травня
На другий день, нам ніхто претензій не пред’явив, тому ми тихенько зібрались і поїхали досліджувати парк. Він просто величезний, але часу мало, тому після експрес оглядин їдемо в Lidl – це єдиний супермаркет який працює в неділю, закуповуємо подарунки додому, на педалі і в Сереньо. Приїхали вчасно, помились, подивились на постачання наших заробітчан в Італії, погрузилися в бус і додому.
Епілог.
На четвертий день нашої подорожі по Італії Віталік , який був тут колись на екскурсії автобусом, видав фразу: «Яка фігня ця Венеція, тут виявляється стільки цікавого».
Хто їздить на велосипеді зрозуміє, в чому різниця з екскурсією на автобусі…
P.S. Спеціально для Стєчкіна невеличка колекція «незайманок», яких можна зустріти на узбіччах Італії.
[spoiler]
[/spoiler]
Тема:
Тема: Звіт велоЛігурія (Італія) 2018 (Прочитано 6548 раз)