Усім привіт,
За проханням колег вирішив повернутись до писемності і розказати Вам про не контактний і не бойовий вид спорту, а саме Катання на Велосипеді і як воно буває.
Суть даного заняття полягає в тому щоб присісти на залізного коника з двома колесами і педальками. Круговим обертанням своїх нижніх кінцівок приводити пристрій до руху.
Швидкість руху в більшості випадків залежить від сили та витривалості нижніх кінцівок.
Також в цьому дійстві приймають участь і верхні кінцівки котрі повертаючи важіль, що зветься рулем, допомагають рухатись в потрібному напрямку та зменшувати натхнення нижніх кінцівок.
Та самим основним м’язиком в даному дійстві є Мозок. Даний м’язик через Ваші оченята, вушка і відчуття 5 точки отримує інформацію, дальше обробляє і посилає певні сигнали кінцівкам для відповідних реакцій.
Проте через певні збої в роботі або непрокачаність основного м’язика зазначений не контактний і не бойовий вид спорту перетворюється на контактний і бойовий із застосуванням різних технік.
Як Ви всі знаєте вчорашньої Неділі, 2017 06 12, відбувся у м.Тернополі Велодень і велопробіг містом. В даному заході прийняла участь велика кількість різновікових учасників. Від 3 рочків до похилого віку .
Стартували з Театрального майдану в сторону східного масиву до Збаразького кільця – вул. Київська – Злуки – Крушельницької – ТНЕУ – Миру – Руська і фініш на Театральному майдані.
Я з Своїм карапузиком (3р.) у велокріселку проїхали успішно весь маршрут без пригод, окремо і в корпоративній колоні, окрім фінішу
. Перше моє падіння з дитиною за всі проїжджені мною кілометри. Перша в житті сутичка з іншим велосипедиком. І перше падіння з велописеда з 2008 року, про нього була окрема історія.
Як Ви знаєте на театральний майдан є дві дороги з сторони вул. Руської.
Одна біля готелю Україна, з бруківкою, кудою стартувала і фінішувала основна колона.
Інша біля міського віділення поліції (під аркою). Оскільки мій карапуз поповняв запас рідини в організмі з питтєвої системи, а я під час цього їхав доволі повільно, я вирішив відділитись від основної колони і поїхати спокійнішою дорогою біля поліції, по рівному асфальті. Виїжджаючи на майдан в напрямку руху фінішних воріт, я помітив молодика, що відділився від основної колони, з протилежної сторони.
Цей завзятий чоловік прямував радіальним напрямком в хорошому темпі кінцівок в мою сторону. Очікуючи, що з лівої сторони проженеться чувак я дав трошки правіше і спокійно рухався до фінішу. Тим часом завзятий чоловік не дивлячись куди рухається наближається до мене і на превеликий жаль про те, що він їде і тупо дивиться в іншу сторону я помітив занадто пізно. Мій вигук вже не дуже допоміг уникнути контакту.
Будучи з вело кріслом і карапузом в ньому я рухався із малою швидкістю і не мав змоги прискоритись чи зробити різкий маневр щоб уникнути удару і тому вирішив пригальмувати щоб удар принаймні прийшовся на мене, а не в карапуза.
Так і відбулось Радісна особа в останню мить подивилась на мене і лобовим ударом довбанулась в мене збоку
. По траєкторії руху удар відбувся з лівої сторони в передній перемикач, що вивернуло мій руль, далі писок об писок і як результат падіння велосипеда з дитиною в праву сторону.
Хвиля емоцій заповнила мій мозочок
і в сторону винуватця полетіли вигуки помірно нецензурного характеру
. Оскільки основна увага була прикована до дитини, я дуже перелякався чи не відбувся перелому руки в лікті, з очевидного. Також незважаючи на те, що на голові шолом, удар у голову є удар і для малої дитини падіння в шоломі з такої висоти на бруківку, на мою думку, достатньо для струсу.
Поки я оглядав дитину, завзятий чоловік наче був поруч і щось там ще говорив, виправдовувався мол рухався по траєкторії, то треба було таке ляпнути
. Навряд чи в його мозочку виникла ідея поки я оглядаю дитину пошукати швидку чи запропонувати супровід до лікаря, тощо. Зате прийшла ідея звалити, мабуть потоку моєї підсвідомості було достатньо. Після того як я закінчив огляд дитини і справді був готовий з ним про щось говорити його слід простиг. Дальше пішов ушкоджений байк і я з підбитим оком. Походу то основний удар, прямо як хтось гарненько зацідив кінцівкою. Навіть і не віриться, що то була сутичка на металевих конях. До вечора воно гарненько набрало, підпухло і дещо утруднило кругозір, а на ранок розійшлось і тепер я з красивим фінгалом під Оком.
Як підсумок можу зазначити, що маючи карапуза на борту треба бути не просто дуже уважним, а й враховувати, що інші можуть бути геть неуважними і їхній мозочок попри все ну ой як не хоче дотримуватись елементарних правил й дивитись туда, куда їде. Мозок окремо, кінцівки окремо і коник котиться по траєкторії … .
shpryha -
Тема:
Велодень 2017, неуважність, падіння, травми
Тема: Велодень 2017, неуважність, падіння, травми (Прочитано 14873 раз)