Додаю звіт з цієї поїздочки, а то можна подумати, що ми плануємо, оголошуємо поїздки, домовляємось про них, але нікуди не їздимо
Отож я дізнався тут від YxTu, про веломандрівку яку організовують чортківські роверисти своїми красивими краями і не зміг проігнорувати таку цікаву подію. Ми поїхали поїздом у Чортків а вже звідти на своїх залізних конях подалися в путь.
Щоб наново все не переписувати залишу тут короткий опис мандрівки від організатора:
Oleksiy Huska
Відбулася веломандрівка до Берем'ян і його стінки. У ній взяли участь як і місцеві (радіус до 30 км) велолюбителі так і приїжджі гості: тернополяни Віталік і Орест. З Тернополя до Чорткова хлопці приїхали дизелем. Тут їх зустрів організатор і влаштував для них коротеньку оглядову екскурсію містом та околицями, опісля якої рушили по маршруту. В Трибухівцях до групи долучився Міша (куратор Вело руху Бучача), в Ріпинцях - Галя) й Олег, а вже в самих Берем'янах - Тарас.
Хоча вже й кінець літа і сонце вже не має тої сили що у червні-липні, спека відчувалася. Від перегріву нас рятували легенький боковий вітерець і холодна вода, яку було потрібно регулярно "видобувати" з джерел чи в господах сіл. Господарі однієї хати крім води запропонували ще й груш та яблук. Ми, звісно, не могли відмовитись від такої смакоти...
Ще стосовно гостинності: в Білобожниці, коли ми сіли "перекусити" біля магазину, продавщиця запропонувала нам хліба й виделки (їли консерву), а в Язлівці місцевий хлопчина запропонував показати нам замок і підземелля (через брак часу ми відмовилися).
Після смачного обіду в саду монастиря Згромадження сестер Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії (розташований в колишньому нижньому замку Язловецьокого замку) й фотосесії рушили до Берем'ян.
Дорога в більшості асфальтна. Де-не-де трапляються ділянки кам'янистої (поблизу Берем'ян). А вже на спуску з Берем'ян до Дністра дорога грунтова з камінням (рекомендовано MTB).
По прибуттю на місце призначення, не зважаючи на обміління Дністра, більшість виявила бажання скупатись у другій в Україні за величиною річці. Після оглядин гирла річки Стрипи вони задовольнили своє бажання.
Після відпочинку й перекусу почали "брати вершину" Берем'янської стінки. Час-від-часу виходили на скелі, що подивитися й сфотографуватися на фоні меандру. Сходження "осушило" наші ємності з водою і тому ми їх з радістю наповнили джерельною водою (метрів 300 від стінки). До речі, коли ми їхали до джерела побачилу гурт не байдужих селян із сапами й лопатами, які розчищали його русло.
При виїзді із Берем'ян ми поділилися на дві групи: частина поїхала до Бучача через Жнибороди й Дуліби, а інша - до Чорткова, через Товсте й Ягільницю.
Загальний кілометраж для "чортківських" склав 122 км. О 04:39 год. тернопільські хлопці відбули додому приміським потягом "Заліщики-Тернопіль".
Організатор щиро вдячний всім за чудовий час в прекрасній компанії!
Від себе додам, що це дуже гарний маршрут для покатушок. Там є на шо подивитися і можна навіть на довше "позависати".)