Тема: Вело Поезія!-)

[Ruslan 75]

Велосипед ночує на балконі,
наставив роги на туманне скло.
Сміються всі ретроспективні коні,
уздрівши ту пародію - сідло.

Сміється кожна квітка конюшини,
регоче пилом Сагайдачний шлях.
Сміються гори, доли і вершини,
і всі підкови, згублені в полях.

Сміється хміль, повитий на балконі.
Сміється місяць, він іще поет.
А що із того, що сміються коні?
Нема тих коней. Є велосипед.

Л.К.

[vitkov]

Я люблю велосипед.
З ним я часто тет-а-тет.
Разом ми мчимо повсюди
І не раз нас бачать люди…

Транспорт цей дає здоров’я.
Проти суму він як зброя:
Заведе в місця цікаві
Й лишить спогади яскраві.

Ще з дитинства з ним я друг –
Легше все любить навкруг,
Як несе у даль цей «кінь»…
Він є благом поколінь!


Поезія не моя
а Миколи Микосовського
напевне також завзятий велосипедист,  що так гарно написав вірша