Інспіровано Yuli
Зимова пора багата на несподіванки і часті зміни погоди. Особливо на острові Британія.
Уже минув січень і почався лютий, а справжнього снігу тут ніхто й не бачив (а його так сильно чекали на Різдво). Але першого лютого ситуація почала виправлятися. Цілий недільний день збиралися темні важкі хмари. Підвечір почав падати із перебоями дрібненький сніжок. Проти ночі вже сипались лапаті білі пластівці.
Normal 0 21 false false false MicrosoftInternetExplorer4 /* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:"Звичайна таблиця"; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-parent:""; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin:0cm; mso-para-margin-bottom:.0001pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:10.0pt; font-family:"Times New Roman"; mso-ansi-language:#0400; mso-fareast-language:#0400; mso-bidi-language:#0400;}Понеділковий ранок виявився на диво тихим. Аж занадто. Не чути звичного шуму транспорту, не чути гуркотіння літаків, що стартують із Хітроу. Закрадаються перші нехороші підозри…
Хоча метеослужби попереджали про снігопад заздалегідь, зранку усі все ж були здивовані побаченою картиною. Все навкруги було вкрито білими пухкими перинами, а на парканах і деревах височіли чубаті білі шапки. У повітрі ще продовжували кружляти сніжинки.
Подальша картина почала прояснюватися досить швидко. Бо, як виявилося, практично було паралізовано транспортну систему країни. Літаки не вилітали із аеропортів, потяги ходили із сильними перебоями і затримками. Лондонське метро, здавалося б, мало встояти перед негодою. Та через те, що є багато ділянок, де колія іде над землею, і тут було кепсько. Частину ліній було закрито. Інша частина функціонувала але вибірково і не по всьому маршруту. Хаос творився і на автомагістралях країни.
Це все, мабуть, не мало би такого значення, якби не дві обставини.
По-перше, у Британії дуже добре розвинута транспортна система. Тут все зроблено так, щоб у людей виникало якнайменше бажання і потреби користуватися власним автотранспортом. Ходять потяги залізниці і метро, їздять цілодобово автобуси, працюють трамвайні лінії. Популяризується велосипедний транспорт. Навіть сам мер Лондона щодня добирається на роботу велосипедом.
По-друге, до такого снігопаду країна була просто не готова по тій простій причині, що тут такого практично не буває. Не сподівалися тут і сильних морозів, які лютували на початку січня.
Ці снігопади вже класифікували як найбільші за останні вісімнадцять років, а січневі морози були найсильнішими за останні шість років. Отак послухати, то, здається, дійсно халепа. Але якщо навести цифри, то нам, українцям, буде просто смішно. Але людям тут зовсім не до сміху (англійський гумор тут ні до чого). Бо сильними холодами тут, цього року, визнано опускання стовпчиків термометрів уночі до – 12 ?С, а сильні снігопади – це опади у 20 см снігу. Щоправда на півночі, у Шотландії, було певно всі 30 см.
Та другого лютого певно всі світові агентства новин показали як лютувала негода у Великобританії, як мільйони британців, бідолахи, не змогли потрапити на роботу і т.д. і т.п..
Що не могли потрапити – то факт. Не потрапили, ні працююче населення на роботу, ні учні до шкіл, ні товари на прилавки магазинів. Зате всі, що лишилися вдома, змогли потрапити у парки.
Дійсно, а що ж його робити? Нема транспорту, то життя ж не зупинилося. Гайда всі на сніг!
Як пізніше підрахували, звісно на око, десь 6,5 мільйонів людей забили на роботу у понеділок і у вівторок.
Того дня у парках можна було спостерігати нетипове для початку робочого дня скупчення народу. Сніг продовжував падати, а люди хто котить надривно великі кулі, хто грається у сніжки, хто на санчатах, хто приступає до декору вже зліпленої снігової баби. Всі у шаленому захваті щось роблять. Навіть собаки собі у снігу борсаються. Он, навіть, бачу двоє очманілих цуценят мокрі і брудні, як онучі, скачуть по парку.
Але те, що надворі сніг і прохолодно, зовсім не означає, що всі байдикуючі у парку відповідно вдягнуті. Ні, зовсім ні. Діти, які у запалі на санчатах спускаються з гірки, хто без шапок, хто без рукавиць, щоки аж пашать, штани і взуття давно вже мокрі.
Птахам і тваринам теж стало менш затишно. Вони стали ближче підходити до людей. Пташки, схожі на шпаків, сиділи на лавках у парках біля людей, заглядали майже у рота, просили їсти і не годен було їх відігнати. А білки радо брали із рук горіхи, але, певно, з переляку від негоди, не їли їх, а копирсали лапками у землі, тицяли мордочкою туди горіха, знову лапками його присипали, а зверху ще й притрушували снігом. Видно чекали ще чого доброго від погоди.
Навкруги ж продовжувалися феєрія і шаленство, бо люди давно вже не бачили такого снігу. Геть чисто всі фотографують себе і все навкруги, снігових бабів неправдоподібних пропорцій, своїх дітей на фоні снігу, на санчатах, на лавках коло виліплених сидячих фігур зі снігу, своїх псів. Одним словом все і вся.
Дивлюся на то все і сміюся, і дивуюся. Бачу одночасно їхню радість і безпорадність.
Радість, бо прогуляли роботу, школи, садочки, коледжі, університети і радіють, як діти від звичайного снігу.
Безпорадність, бо ніхто не знає що робити з тим всім добром. Снігоочищувальної і снігозбиральної техніки просто нема. Ніхто нічого не згортав, не відкидав і не прогортав.
Хіба на важливі траси послали якусь техніку. А решту почали посипати сіллю. За день використали 30000 тон технічної солі. Всюди її не вистачило, довозити не встигали, бо лише тижневий видобуток становить 25000 тон. Почали сипати харчовою.
У вівторок продовжилося все почате у понеділок, але вже не у такому масштабі. За тих два дні перестали забирати сміття, у деяких магазинах спорожніли полиці. В інших магазинах навпаки виставляються ґумові чоботи. Виявляється коли у них така погода, то виникає мода і пошесть на ґумаки. Шкода не сфотографував чобітків біля магазину.
Відсутність досвіду роботи зі снігом відчувається і при конструюванні снігових бабів. Вони переважно всі позбавленні класичних пропорцій і складаються із двох куль. Просто першу кулю качають доти, поки в однієї людини вистачає сили її котити. А друга куля, хоч і менша, та не може піднятися від землі і встановитися на першу, найбільшу. То другу кулю зазвичай пропускали, або докачували її знову до розміру першої кулі, і одразу переходили до качання і встановлення найменшої кулі.
Правда були і такі, що тямили щось у бабах, то вони спромоглися на всі три поверхи, плюс ніс, очі, славнозвісні ґудзики і відро на голові. А потім і групове фотографування біля своїх потворних творінь.
І так два дні у всіх парках кипіла робота, наче тривав якийсь фестиваль «А ти, зліпив снігову бабу?» На третій день сніг вже перестав падати. Але почалася ожеледиця, бо той сніг, що танув у день, коли було тепліше, замерзав через ніч на ранок. На четвертий день пішов дощ…
До кінця тижня сніг весь розтав, лише у парках, на зеленій траві, зосталися бовваніти груди того, що колись було сніговими бабами. Коротка негода, повернула їх до дійсності існування, а тепер вони повільно вмирали від дощової корозії, знову надовго зникаючи у темряву небуття.
До кінця тижня підрахували й розміри збитків, яких зазнала країна – це 1,2 мільярди фунтів стерлінгів. Така ціна двох днів небувалих снігових веселощів…
08-11 лютого 2009 року
| < Попередня | Наступна > |
|---|