Я напишу коротко, бо не мам терплячки довго писати
Їздили втрьох: КоКрек, Млад1 і Стечкин.
В Золочів приїхали біля десятої години. Перед самою висадкою я почав залицятися до двох надзвичайно привабливих сестер-двійняшек, внаслідок чого ледь встигли висадитися – народ вже сідав в потяг, а ми ще ровери витягували.
На станції Млад купував мінералку, а я фоткав продавщицю.
В Золочеві подивилися замок. Вивчили систему середньовічного туалету, подивилися на рушницю, подаровану – по непідтвердженим даним - Усамою Бен Ладеном і ще безліч такого цікавого, що просто нема змісту переказувати – таке варто дивитися лише на власні очі.
Тим часом пішов дощ.
Під дощем приїхали в Сасів і стали на обід на автобусній зупинці. Млад помітив в продовольчому магазині таку гарну продавщицю, що ми не менше 10 разів в той магазин ходили, а я почав рахувати, чи стане мені грошей на купівлю всього магазину.
Приїхали в Підгірці, облазили всі підземні споруди, поспілкувалися з кажаном, козаком, польськими та німецькими туристами і львівськими байкерами.
На екскурсію в Одеській замок не встигли, бо пускають до 16:00, сфоткали коней Будьонного і поїхали в Підкамінь.
Коли встали на ніч, виявилося що моя газова горілка не горить при низький температурі (привіт Пєрдєю Кагановичу). С тяжким гріхом за годину нагріли по горня чаю. Костер теж не подужали розвести, бо дрова всі були сирі. З метою компенсації моральних перевантажень довелося запивати рибні консерви «Українською з перцем».
Вночі було нижче нуля, а в мене літній спальник від +3 і вище вагою 0,5 кг. Вода в наших велофлягах за ніч вкрилася кригою. Відповідно я не спав майже цілу ніч, а коли заснув під самий ранок, спрацював будильник в мобілі, що був поставлений на 7 годин. З дуже нехорошими словами я спросоння мобілу шукав по всьому наметі, коли знайшов – будильник виключився. Я зробив відчайдушну спробу знов заснути, але через 15 хвилин будильник знов включився. В фотоальбомі є знимка відбитка ратиці дикого кабана, зроблена біля нашої стоянки, то після моїх душевних слів при другому спрацюванню будильника – таких знімків в околицях нашої стоянки довго не буде зроблено
На тому наш сон сі скінчив, ми пофокали Млада – при 190 см росту він не вміщається в спальник довжиною 185 - спав замотавши голову арафаткою.
Перед від’їздом вирішили спалити сміття – костер прекрасно від нашого сміття загорівся і горів так, що можна на ньому було приготувати першу, другу і третю страви. Правда Кокрек використав для розпалу майже рулон туалетного паперу. Я спитав, як він мамі пояснить, на що в нього той рулон пішов. Він віддав мені залишки паперу і виявилося, що то був мій рулон…
В Підкамінь ми приїхали швидко по чудовій лісовій дорозі. Набрали води в джерелі з надписом про необхідність боротьби з пияцтвом - залишки «Української з перцем» доси стоять в моєму холодильнику. В Підкамені видно Почаївську лавру і безліч вродливих екскурсанток.
По приїзді ще скидав камрадам фото зі свого фотоапарата – ми вдвох з Кокреком нафоткали більше пів гектара і приїхав додому тіко в пів-десятої вечора.
Мій загальний кілометраж десь 140 км, включаючи проїзд на вокзал в Тернополі і повернення під свій під’їзд і роз’їзди з фотками. Особисто я не змучився.
Фотки на блозі:
http://veloput.hiblogger.net/ 
Тема:
Тема: Велосипедний тур по замках Західної України (Прочитано 5943 раз)