Перед тим, як випав реальний сніг, але температура повітря була вже нижча нуля, довелося мені їхати на заробітки в одне з приміських тернопільських сел. Автобус туди їздить раз на годину, ще до/від автобуса йти пару км і взагалі - на велі дорога в обидва боки 10 км, тобто менше години.
Їду вже назад, думаю за сенс життя, минаю автобусну зупинку. Чую, позаду мене якесь авто гальмує, я теж їду повільно, руки на гальмах - бо ж дорога вже примерзла і тому слизька.
Десь сбоку вибіга тьотка років 45 (мені 46, але на дядьку за зовнішним виглядом не тягну) і починає репетувати типа: "Чого це ти тут тим ровером їздиш, тут через тебе маршрутка не годна проїхати..."
Далі у спойлері (обережно - ненорматив!)
[spoiler]Я так собі розумію, що цьотку кровно образило не те, що я заважав марштуці, а сам факт існування очкастого ботана, який незнамо чого возиться ровером, в той час коли поридна українська жінка мусить пертися на кляту роботу... Ясєн х#й, існування істоти, що не вкладається в її бидлячий світогляд, надзвичайно розлютило її тваринну психику.
Народ на зупинці, тим часом, керуємий тваринно-стадним інкстинком натовпа (натовп завжди на боці тих, хто голосніше кричить, до якихось об"єктивних аргументів типа велосипед має перевагу над авто апелювати тільки собі на шкоду), починає позитивно гудіти в підтримку цьотки ("П#зди дати цьому недоумку...")
Я бачу, що ситуація починає складатися не на мою користь і думаю над тим варіантом, що тре просто їхати і не звертати уваги на долбойобів. Але моє арійське хліборобське походження бере гору і я на підсвідомому рівні вирішую відновити справедливість (яке це слово забуте у нинішньому наніц здеградованому суспільстві !) і розставити все по належних місцях.
Так шо явним чином є необхіднісь переломити ситуацію на свою користь, тобто для початку необхідно здобути психологічну перевагу. Зупиняюся, ставлю праву (ближчу до цьотки) ногу на землю. Цьотка біжить просто на мене і щось нехороше про мене каже. Я прораховую ситуацію таким чином, щоб як тільки цьотка наблизиця на відповідну відстань, кинути вел на дорогу і від всієї своєї широкої української натури засадити їй ногою в живіт (в карате цей удар називається мае гері, хто в курсі). Доки цьотка наближається, я проникненно дивлюсь їй в очі і кажу чергову фразу для подібної ситуації: "Пішла ти на х#й, пі#да немита!" Тьотка захлинається ковтком повітря на півслові, потім змінює траекторію руху і по півколу починає мене обминати. Народ на зупинці регоче...
Сподіваюсь, кількість бажаючих репетувати: "де це ти пхаєшся тим ровером!" зменшиласмя принаймні на 1.
[/spoiler]
Тема:
Тема: Цікаві і прикольні випадки під час поїздок. (Прочитано 48917 раз)