Перегляд Повідомлень

This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.


Topics - Tiger

Сторінок: 1 [2] 3
16
Bike Fixtation – пункты самостоятельной починки велосипедов, которые появились в городе Миннеаполис, штат Миннесота. На каждой станции разместили необходимые инструменты для починки, включая насос, а рядом поставили автомат с закусками, где кроме них есть еще и мелкие запчасти для велосипеда. ...
більше тут:
http://www.yaplakal.com/forum2/topic341313.html

17
Ровери / Портативний вел :)
« : 13.07.2011, 09:21:27 »
Портативний вел :) підозрюю що для тріалу

18


1 жовтня 2006 Zombie, VetalR, Tiger, Bhagavan, тоді ще не шприхалі, вирішили поїхати в Бережани. Кожен з нас пам’ятає ту поїздку, ті 150 км і те повернення вночі з двома ліхтариками на 4.

Фото біля Чортового каменя в 2006


Пам’ятаючи минуле я вирішив скористатись поїзкою шприхалів на Фестиваль в урочищі Рурисько і повторити маршрут 2006. Однодумці знашлись: Corack.
Всю ніч 09.07.2011 з неба просто лило, здавалось поїздка відбудеться  доволі мокрою, та в 5 - 6-й дощ перестав. На старт 8:00 до нас приєднались Vik, Aelita і Антон, от 5 нас і вирушило у путь.  На 15 кілометрі подорожі Василь(Corack) пригадав що свій новенький фотоапарат, котрий він мав протестувати, забув дома, до того ж, дощова екіпіровка напевно зайва. Постояли, подумали й прийняли рішення що фотік треба, а наc  він дожене. От Василь і повернувся, а ми впевнено, повільно рушили далі.
   По дорозі нас догнав Штирь(Констянтин), сказав що Василя бачив коли він повертався в Тернополь.
В Шибалеві, подивились на костьол, який з 2006 так і залишився недіючим. Помаленько розвалюється, мабуть чекає його така ж доля як і багато інших архітектурних пам’яток України:). 
2 год 50хв і ми в Бережанах відпочиваємо, обідаємо в барі Фортуна, де нас і догнав голодний Василь. :).
Настав обід, пекельна спека, а ми вимушені рухатись далі по маршруту.
По дорозі глянули на Ратушу, Костел. Зустріли сім’ю Бхагавана, що прямувала на фест. І от ми в Раю.
Обдивились Мисливський палац, парк, покупались в ставочку - справжня благодать. Ставочок був наш порятунок. Після купання ми всі набрались купу сил. Хоч і не хотілось та вирушили в дорогу.

Палац до 2 світової

Палац 2011


Corack отримавши забагато тих сил на виїзді з парку, ще в Раю, мабуть «вбив» курку ?, яка рухаючись по незрозумілій траєкторії чи то вирішила покінчити життя самогубством чи збити Corackа кинулась йому під колесо.
Ця подія внесла розкол в наш гурт. Оскільки це вже була 16 година Vik, Aelita і Антон поїхали на фестиваль, все таки вони на нього приїхали, а Я, Corack, Штирь(Констянтин) поїхали в с.Лісниче подивитись на зміни що відбулись на Чортовому камені. А зміни там  на кожному кроці.
Попали ми якраз на будівничі роботи. Мабуть жителі с.Лісниче вирішили відновити монастир, що був колись неподалік від Чортового каменя.  Зробили стежку до монастиря, від нього до каменя якраз в процесі будівництва Хресна дорога. Я вирішив розпитати чим пов’язана Хресна дорога з цим монастирем чи каменем, адже за легендою цей камінь ніc чорт, щоб кинути його на монастир. Але чи то сил бракнуло чи часу, залишив тут.

Фото до 2 світової

Чортів камень 2011

Чортів камень, Монастирок 07.2011


Чому тут прокладають Хресну дорогу ?
У відповідь мені сказали: що прокладають її бо тут був Монастир і тут жили Монахи.
Хм… , або я неосвідчений в релігійних питання, або це лише комерція.
Оглянувши і зазнимкувавши ми вирушили в Бережанський замок.
Декілька кілометрів і ми на місці. Зайшли, оглянули, повечеряли перед дорогою назад. Дізнались що на відновлення замку грошей не дають. Зміни з 2006 мінімальні. Поставили сцену, по цетрі території поставили макет замку. Машину з 2 світової, яка раніше стояла в Ратуші розмістили також на території замку.

Бережанський замок до 2 світової

Бережанський замок в 2006

Бережанський замок в 2011


   Поспілкувались з сторожем, котрий катається на україні і в 20:45 втрьох вирушили до дому. Приїхали в 23:15(якщо не помиляюсь) шустро і без проблем.
   Стоячи біля церки над ставом я вирішив до додому поїхати через східний. Мало мені ще було, так як на одометрі було 130км. Але закінчилось все  6 год 43 хв їзди і 137,79 км.

Думаю фотозвітом 2011 порадує Василь, а решту учасників розкажуть про фестиваль

19
Сьогодні на до мене на роботу приїхав Елекровелосипедист  Мирослав:).

Сам зібрав.
Мотор батарею і .т.д. купив в черкасах http://electransport.com.ua/
Байк ще на стадії розробки, тесту і окультурення, але доволі прикольно.

мінусом вважаю лише +15 кг до байка

20
Маю потребу купити малий насос, брати в дорогу.
Хочу насос не на 1 сезон з монометром.

Одні кажуть телескопічні кращі інші навпаки.

підкажіть хто що має і що порадите купляти

21
Как сильно мне накачать колеса? Этим вопросом задаются многие велосипедисты. Каждый уважающий себя производитель покрышек указывает на боковине шины размер рекомендованного давления. Обычно эта цифра находится в диапазоне от 35 до 60 psi (от 2.38 до 4,08 атмосфер).

Избыточное давление в покрышках горного велосипеда и недостаточное давление в колесах велосипеда дорожного – стандартная ошибка многих начинающих велосипедистов.

Колеса дорожного велосипеда должны быть накачены до 95-135 psi (6,46 – 9,18 атмосфер), т.к. объем воздуха в них невелик.

Что касается покрышек горного велосипеда, то из-за того, что объем воздуха больше, накачивать их нужно от 35 до 60 psi (от 2.38 до 4,08 атмосфер). К тому же из-за большего объема воздуха и низкого давления, потеря последнего в покрышках горного велосипеда меньше. Достаточно проверять его один раз в неделю, в то время как давление в дорожных шинах необходимо проверять ежедневно.


При катании по бездорожью давление в колесах Вашего велосипеда зависит от типа поверхности и Вашего веса. Обычно оно находится в диапазоне от 35 до 48 psi (от 2.38 до 3,26 атмосфер). При таком давлении обеспечивается контроль над дорогой и максимальное сцепление покрышек с поверхностью. Перекаченная покрышка до 50 – 60 psi (3,40 – 4,08 атмосфер) уменьшает комфорт при катании: шина имеет маленькое контактное пятно с поверхностью трассы, что чревато срывом колеса и падением.

При катании по асфальту перекаченная шина горного велосипеда очень быстро истирается.

Недостаточно накаченная покрышка 28 – 32 psi (1,9 – 2,17 атмосфер) также таит в себе опасность. Во-первых, можно с легкостью пробить камеру, наехав на камень или просто ударив о неровность трассы. При такой ударной нагрузке камеру зажимает между ободом и препятствием, что может послужить причиной «змеиного укуса». Такого рода прокол камеры чинить тяжело, т.к. за один удар можно получить от одного до четырех отверстий в камере (зависит от силы удара и жесткости препятствия). Во-вторых, велика вероятность повреждения обода, что может повлечь за собой дорогостоящий ремонт или его замену. В-третьих, на крутом вираже можно «сорвать» ненакачанную покрышку с обода, что может стать причиной падения. Чаще всего срыв происходит на переднем колесе и сопровождается громким хлопком камеры. Она с легкостью лопается, лишившись защиты покрышки.


В таблице приведены данные по накачке шин горного велосипеда с шириной покрышек 2,0 – 2,1 дюйма. ВниманиЙО! Не превышайте давление, указанное производителем на боковине шины!


Вес велосипедиста
(Фунты)
Вес
велосипедиста
(Кг)
Давление
(psi)
Давление
(атмосферы)
1105035-382,38-2,59
1406337-402,52-2,72
1707740-432,72-2,93
2009142-452,86-3,06
23010545-483,06-3,27
26011847-503,2-3,4

ВниманиЙО! Не превышайте давление, указанное производителем на боковине шины!

Взято на velomania.ru тут
Автор Клубника (якщо не помилився)

22
Звіт "Падіння колективу" або ж "Як ми відкатали Велосипедний тур по замках Західної Укр 03-04.07.2010"


Вступ
Памяті павшим присвячується *Хвилина мовчання*
В цій поїздці я втратив вірного побратима котрий служив мені з першого дня, відколи я по-дорослому сів на велосипед.
Саме він супроповджував мене у всіх моїх кілометрах та підраховував їх, усі мої велорекорди були досягнути разом з  ним.
Він підказував як я їду, коли пора пити, коли підкріпитись. І тепер його нема :'(. Звісно на його місце прийде інший та це вже буде лише заміна чи клон, просто велокомпютер AS-820 :'(

Підготовка
Почалось все з того що Стечкин 28.06.2010 створив тему про покотеньку з наступнийм планом:
Цитувати
Виїзд з Тернополя в суботу, 3 липня, електричкою Тернопіль-Львів в 8:40 до Золочіва.
День 1. Золочів(замок) – Сасів - Підгірці (замок) - Олесько (замок) - Ясенів - поворот перед Суходолами праворуч - ночівля в лісі в наметах. Протяжність до 40 км.
День 2. Підкамінь(замок) - Залізці - Тернопіль. Протяжність до 80 км.
Станом на 01.07.2010, 15:15 був затверджений наступний перелік учасників:
Цитувати
1. Аеліта
2. друг Аеліти зі Львова
3. Юра, що не має інтернета
4. Стечкин
5. FM
з приміткою
Цитувати
Всі решта звичайно теж можуть їхати, але наметами і хачуванням забезпечують себе самостійно.

Я(Tiger) з CoRacK приєднались до гурту 02.07.2010. По телефоні з організатором обговорив деталі поїздки, серед яких було наголошено, що ми самі по собі і забезпечуємо себе всім необхідним самі.
Перед поїздкою перегляд прогнозу погоди, який попердив, що в дощ ми точно будем катати, збори, пакування і гарний сон :).

День Перший.

Суботнім чудовим сонячним ранком я прокинувся із захватом покотеньки. Звісно ж як це часто буває трошки заспав, трошки дозбирався і ось до відправки електрички зовсім мало часу. Усвідомлення того, що запізнюєшся додає прискорення :) і я полетів.
На вокзалі зустрівся з FM який теж затримався й прямо на байках на перон і опля, нікого нема. Де наші? всі вже в електричці? Це наша? мабуть стандартний перелік думок. Починаємо шукати, телефонувати і помічаємо Юру в його футболці "однин на Мільйон", котрий пуказує куда нам запихатись. ну ось ми запхались. По двоє зайняли всі тамбури з 1 по 3 вагони і рушили у путь.
Під час поїздки, вже після оплати білетів (за вел ніхто нічого не казав) контролери вирішили скосити баблішло і почали штурмити нас за оплату велосипедів. Стечкін їх підкормив заплативши за свій. Пробували звісно довести, що платити не потрібно нехай він правила читає та, як на зло, правил не було. Хлопака в синій сорочині розказував нам, що потрібно велосипед розбирати, пакувати і перевозити його можна лише в такому вигляді під лавкою. То фігня що під ті лавки навіть колесо не поміститься. Мабуть в нього щось з просторовою орієнтаціює. Але фіг з ним ми оплатили. Лише Василь(корак) був найрозумніший і сказав, що не буде платити і баста. За годину з лишком поїздки Стечкін наголосив мені з Василем, що ми самі по собі і їх ковбасу нам не їсти :). Приблизно в 10:10 Ми в Золочеві.
Розгрузка. Прийом в наші ряди ще одного учасника на імя Степан. Приготування і вйо по конях на штурм Замку. Доїхали миттю і без пригод. Після оплати входу охорона капітулювала і ми його захопили.  Розсосередились по території, подивились музей, світильники з частинок динозаврів та мамонтів і вирушили на штурм палацу в Підгірцях.
По дорозі в Сасові стоянка біля магазину. І знову нам з Кораком дали зрозуміти, що ми самі по собі. На питання коли робимо перекус сказали, що ми можемо його робити коли хочемо і їсти їх ковбасу не будемо наче сенс життя в тому щоб зїсти чужу ковбасу чи сардельку :) Тому ми вирушили далі залишивши загін сформованим Стечкіним. Також до нас приєднався Андрій з Підгаєць. Хлопака, що зявився у лавах нашої армії на вокзалі м. Тернополя та гарно маскувався.
На підйомі перед підгірцями нас перестрів дощик, який ми перечеками під деревами і ось Палац.
На його території охорони не знайдено, тому захопити його вдалось нам трьом. Правда купа поляк бігало навкруги може вони і перебили всіх. Ми пообідали. 30 хвилин очікування і ось воно прибуття загону "Стечкіна" з словами поки Ви тут мокли ми їли ковбасу :). І як з такою армією брати фортеці?
Ще оглядини. Під час яких частина загону "Стечкіна" (ФМ, Степан, Андрій) по невідомому маршруту вирушила на штурм в Олеськів. Інша частина (Аеліта, Юра, Стечкін) по скорочених польових дорогах, а я з Кораком рушили в Олеськів по трасі в лобову атаку.
Знову дощик, який ми перечекали на автобусній зупинці - Мокрий асфальт - різкий перехід на сухий асфальт, виявилось, що дощик був локальним і призначений лише для того щоб нас затримати. Доганяємо другу частину загону "Стечкіна", що поїхала по скороченнях(Аеліта, Юра, Стечкін). Вже в Олесько зустрічаємось з першою частиною загону "Стечкіна" (ФМ, Степан, Андрій). Вони шляхом переконань переманили на свою сторону козака і захопили територію.
Почались оглядини садів.  За час поки мандрували та фотографувались в іншій частині міста йшла злива, яка закінчилась з нашими оглядинами.
Я з кораком і Андрієм знову рушили далі. По дорозі трошки моросило, сонечко, перекус, дорога і ось ми біля повороту на Поникву. Сидимо- чекаємо всіх решту.
В поникві перед ставками Вирішуємо повертати на ліво(по карті) чи на право(по словах першопроходців). Через декілька хвилин сперечань, консультації з тамтешніми жителями я з кораком вирішуємо повертути на право і рушити на пошуки Тринога.
Трохи км бездоріжжя, консультацій з жителями, блукання лісом ми таки знайшли те що шукали і тільки ми почали сходження на гору побачили загін "Стечкіна", що прямує до нас через поля, а ми вже думали, що вони попали в пастку.
Добрались на місце ночівлі, набрали води, почали розкладатись і тут відбувається неочікуване.
Юра необдумавши, як слід зломав гіляку, яка висіла над моїм конем, і яка впала впритул до нього. Лише підійшовши я побачив, що мій велокомпютер розломаний на декілька частин. Йому переломали "хребет" і "ноги". В процесі реанімації пульс зявлявся та все марно. :)
Такий чудовий день закінчився такою трагедією і втратою :'(. Я дуже розстроївся і засмутився. Це була згадка про той день коли я придбав свого першого коня(якого теж вже нема).
Далі ми повечеряли (вечеряли я з кораком окремо, немов вигнанці і на ковбасу загону "Стечкіна" не зазіхали мало, що може статись). На двох ми оприходували приблизно 1,5л вареної гречки з консервами :). близько 00:00 відбій.


День другий.

В нас підйом відбувся значно скорше ніж планувалось. Близько 3 год ночі неймовірне світло осліпило мене крізь сон - почалась гроза, почули грім.
Я з Василем вирішили перевірити чи накриті коні (вони були окремо від всіх) і поки можна приготувати собі гречку на сніданок.
Отож посеред ночі в дощ ми розпалили вогнище, приготували гречку, чай, поставили це все в термос і в 4год  повкладались спати далі.
Спали не довго :). Бо, мабуть в 5 годині ранку, Стечкін пробудився і почав щось там таємниче шарудіти. Лише після вигуків Стечкіна в сторону Степана:
Цитувати
Щоб ти здох! Щоб тебе закопали глибоко і ти не смердів!
стало зрозуміло, що Стечкін "дає на каблук".
Знову сон... Підйом. Снідали ми гречкою котру таємниче варили вночі. Почались збори, в процесі яких Я, Василь, Андрій зробили марш кидок до Тринога.
Знову збори під час яких стає зрозуміло чому Стечкін втік.  За час блукань полями в його загоні відбувся переворот. До влади впевнено прийшла демократія.
"Демократичний" загін вирушив у путь коли я з Василем ще пакувались. Ну ось і ми по 11 вирушаємо. Подорож починається з підйому по бездоріжжю, на вершині якого ми й доганяємо іших.
Далі Василь, Андрій і я входимо в гарний каденс і в мить ми на трасі біля Підкаменя. Чекаємо решту та вирішуємо яка доля очікує Андрія. Чи він їде з нами. Чи чекає решту і їде з ними. Чи ми чекаємо всіх разом. Та через 15-20 хв вирішуємо в тому ж темпі рвемо покришки до дому.
Ще перед відбоєм я казав всім, що ми з Василем в Підкамігь та в Залізці заїжджати не будемо. Ну от ми й погнали. В 16:20 я вже був дома. Деталі шаленого крутіння сказати не можу так як і сам їх не знаю.

Епілог

Їхав по цьому маршруту я перший раз і задоволений на всі 100% від побаченого. Особливо сподобався палац в Підгірцях та Сад в Олесько.
Маршрут чудовий, багато гарних краєвидів та архітектурних памтяток, порівняно легка дорога, зручне місце ночівлі.
Всього ми бомбанули 131,5 км за 7:30 год. (Це без Підкаменя і Залізців).

Негативним моментом було те, що за моєї памяті ще не відбувалось таких розколів у котективі.
недосить по факту прибуття в тернопіль початковий колектив розбився на 3 підгурти так ще й один учасник з матами покидав колектив. Це звісно не приємно та будемо надіятись це був перший і останній раз такого інциденту.

23
Наші залізні коні :) / Tiger`s Bike
« : 29.06.2010, 10:53:42 »
Щось глянув, що нема мого байка на форумі і мене не всі впізнають на новому :)
Отож, з Осені 2009 я катаю на Kellys Quartz


[вкладення вилучене Адміністратором]

24
Первачок :).

Викладаю поки сухі факти поїздки(Власні).

День перший:
Тернопіль-Підкамінь-Ліс неподалік Берестечка - Заплановане проїхали.
06год 15хв 53сек - Їзди
121,40Км
В кінцевому пункті - не памятаю

День другий
Ліс неподалік Берестечка - Терестечко - Тараканів - В дубно не зажджали
4 год 24хв 15сек - Їзди
74,53 Км
В кінцевому пункті - 19:30

День третій (Дані мають суттєво відрізнятись так як група розбилась у Вишнівці)
5 год 53хв 09сек - Їзди
119,07 Км
В кінцевому пункті - 19:00(Тайгер)

Загалом
Час їзди - 16 год 32хв 17 сек
Відстань - 315 Км
Середня шв - 19,05 км/год

Враження:
Поїздка просто чудо. Форт вразив всіх. Дорога була важкуватою.
----------------------------------------------------------------------------------------------------------
День 1.
Ну от настала довгоочікувана субота 27 чевня 2009 року. Саме в цей день 9 шприхарів, котрі не хотіли довго спати суботнім ранком зібрались на Театральному майдані о 8 00, а саме: Dreamlend, Corac, Corac2 aka Женя, Udav, Vetal, Bhagavan, Zombie, Helga. Останнім прибув Tiger, заставши груповий ремонт багажника в Дріма. Успішно його прикріпивши стяжками ми вирушили у путь, залишивши позаду Zombie та Helga, котрі лише нас підримали та залишили кусок гуми від старої камери на згадку :).
До Підкаменя докотились на одному диханні без усіляких пригод і пауз за 3 години, де нас чекали хороша та сумна звістки. Хорошим було те, що саме в цей день в брата Юліана був день народження. З цього приводу нас пригостили канапками, водичкою і пивом. Пропонували ще коньяк та, оскільки всі були за кермом, ми вічливо відмовились. Сумною новиною було те, що півроку тому назад пішов з життя настоятель котрий займався відновленя цього монастиря :(.
Після смачного обіду і екскурсії по монастирю, під час якої ми відвідали могилу та келію настоятеля, церкву, ну і сам Камінь :), де зустрілись з  київським гутом шприхатих друзів. Удав відразу помітив тандем (то велосипед з двома колесами і двома сідлами й двома парами педальок) від якого у нього перехопило дух від захоплення, ажде їх є всього два в Україні. Згодом заправились водичкою із джерела тверезості й вирушили далі у Броди, залишаючи екскорт з Vetal, Bhagavan позаду. Отак як ракета летить на обірту, скидаючи баласт порожніх паливних баків,  ми залишали позаду шприхарів, котрі не мали змоги проїхати весь маршрут від Тернополя до Тернополя за 3 дні.
У Бродах під час закупки товарів споживання у вечірній і ранковий час нас застрала несподіана буря. За 10 хв. небо почорніло і влило по повній. Кожен з конів промок наскрізь. Наплічники і «надбагажники», що залишались на вулиці теж попромокали в кого більше, в кого менше. Коня Удава вітер підхопив у свої обійми на перекрутивши на 360 градусів відкинув від бетонної стіни магазину. Наїзники ж в той час перечікували непогоду в магазині по іронії навпроти того кафе, в якому минулого проходженя маршруту група інших шприхарів теж перечікувала дощ. Після того, як стало можливим вийти на вулицю, усі зібрались і помалу рушили далі. Відкотившись в краще укриття, а саме в автобусну зупинку, всі сховались,  де дістали обладунки для захисту від дощу і стали чекати його завершення. Мелькнула думка про те, щоб повертатись до дому або ночувати на тій зупинці. Та переборовши свій стах, у невеликий дощик всі вирушили на місце ночівлі. Через декілька кілометрів дощ закінчився. Через втому ми добрались в хвойний лісок неподалік Берестечка, якщо не помиляюсь, біля 21 години, де усіх обрадувала приємна  звістка, що не мокрих сірників нема, сухих гілочок теж нема ну, і звісно, ніхто не подумав про те, щоб взяти газету для розпалу :). Нашкрібши якісь огризки папірців, завдяки сірникам Дріма та запальничці Тайгера спробували розпалити багаття та цього не вдалось здійснити. Вирушили рейданути в село по сірники та газету, після чого великими зусиллями Жені і Удава шприхатий колектив отримав вогнище. Під час споживання гречаної каші Корак залякав усіх кліщами. Повечерявши біля 00 00 усі відключились з оптимістичними планами підйому в 7 00 :).
 
День 2.
Коли на годиннку кожного з шприхарів стукнуло 7 00 ніхто й не подумав звернути на це увагу :) підйом отримав життя після 8 30 :). Швиденько добувши вогнище, приготувавши сніданок, упакувавшись та прослухавши жахливий сон Дріма про кліща в 11 з копійками год ми вирушили далі в с. Пляшева, споглядаючи руйнівну силу стихій, що пройшла день перед тим. Побувавши на Козацьких могилах нас чекали 30 км масажу для всього тіла і окремої частини ізольовано  - бруківка австрійських часів :) - вібромасажер відпочиває. Під час цього сеансу вирішили пообідати, на виїзді з якого в Корака відбувся прокол колеса. Далі без пригод втомлені під страхом дощу, котрий в Тернополі вже капав, в 19:30 добрались до місця ночівлі поряд з Тараканівським фортом. Смачно повечерявши макаронами і подурівши всі лягли набиратись сил в 23 00 відбувся відбій :) з думкою підйому в 7 00 :)

День 3.
Пробудження і Підйом відбулись ще до 8 00 :). Швиденько поснідали і вирушили на штурм форту. Своїми габаритими і міццю він вразив всіх. Емоції, що вирували при його огляді та блуканні темними лабіринтами, словами просто не передати. Переходи, тунелі, величезні вікна – краса, все це варте докладених зусиль. Саме під час огляду форту було помічено дзюрочку в скаті Тайгера. Так, знову! :). І на 5 км подорожі 3 дня моє колесо спустило. З 10 00 до 10 30 відбувалась операція по реанімації коника, в якій дуже пригодилась гумма, котру Зомбі дав на згадку ще на початку першого дня за що йому величезна подяка. Дорога до дому через спеку затягнулась. Кожен виснажився, найбільше втома вдарила Дріма, котрий всю дорогу відставав, а в Кременці навіть при 30 градусній жарі на сонці його морозило. В 15:30, подолавши 70 км ми добрались до Вишнівеця, де над ставком впали пообідати, а дехто ще й покупатись. На засіданні колективу було вирішено що Удав і Тайгер з особистих причин вириваються вперед, покидаючи гурт, що відпочиває і в 16 з копійками год. рве гуму до дому. Добрались в Тернопіль  Удав 18 30. Тайгер 18 45 (приблизно так). Друга підрупа вирушила з місця релаксації в 18 00 та добралась в Тернопіль біля 20 00. Отак відбулась довгоочікувана багатоденка шприхатої родини після періоду застою :). Незважаючи на всі перешкоди та негаразди (бурі, бруківку, зустрічний вітер, втому, спеку) ми подолали тернистий шлях та повернулись до дому втомлені та задоволені поїзкою на всі 100  *hurray* o^-o

Фото від Бхагавана http://picasaweb.google.com/silentgull/20090627_#

25
   Ну ось і настав довгоочікуваний день моєї подорожі до Збаража. Ажде мені жодного разу не вдалось туди попасти і тут знову ромашковий тур на який участини збираються їхати за будь яких погодніх умов та ще й  в такому великому складі. Хоч прогноз не втішний я все ж вирішую, що теж за будь яких умов їду. На передодні покотеньки 14 червня 2009 я, 13 червня 2009р, чухаю на гуму для того щоб спецом купити балонку(успішно це зробивши), тестую її покатулькою в дощ на дружбу і обратно - еврика мона їхати навіть в дощ. все гуд.  :).
   Вранці 14, тобто сьогодні, встаю збираюсь (роблю кугутики щоб було що всім смоктати в дорозі) помічаю, що а ICQ зявляється Дрім погоджуємо з ним чи точно катаємо.
   В 9:00 я вирушаю в дорогу. Тільки викотивши свого коня з стойла як починається дощик, та катаю далі. Підїжджаю до болгарського магазину і бачу велику шприхаду родину у складі мене Одного  :D. Телефоную до Дріма думаючи що не туда закатав, має ж бути нас семеро. Через хвилинку розмови десь із схованки викатує Dreamland vs Vetal. На годиннику 9:10 дощик цяпає. Ще дві хвилинки поговоривши ми вирішили їхати у путь - по домах. Гарно прокатавшись до 11 школи розїхались. Світлин нажаль не буде бо фотографа не було його таки налякав дощик :).
Отож відкатали на четвірочку Tiger, Dreamland, Vetal.
В мене на спідометрі:
Час поїздки 16хв 19 сек
Відстань 4,21 Км.
У Віталіка показники звісно більші та він їх допише сам :)

26
За останній тиждень (мо 1,5) я чув про викрадення трьох велосипедів

Перші два були викрадені в мому дворі. Двоє хлорців приїхали, причіпили біля підїзду до слупиків, а коли вийшли то ні байків, ні сліду їх просування видно не було. 
п.с. приїжджали не до мене )))

Третій був викрадений з підвалу.

Злодії велосипедів розвиваються тому хочу наголосити, що велосипед треба залишати обовязково прищіпнутим і на як можна менший термін без нагляду, а то і взагалі без нагляду не залишати.

27
Звіти / Звіт Crash-Покатулька
« : 31.07.2008, 15:03:21 »
   Нарешті я добрався своєю рукою до шприхи. В першу чергу роздумував в якому розділі писати, але оскільки матеріал буде викладений у формі звіту того в розділі звіт.
   Вже давно підмітив, що в моїх покатульках є якась ізюминка, все не так як у всіх, то серед ночі в зливу з шашликів то подерті скати ... (але зараз не про це) і цього разу не обійшлось без сюрпризу, що правда мало оптимістичного, але все по порядку.

   Отож! Все починалось 29.07.2008 як проста і безобідна короткометражна покотенька після тяжкого робочого дня, на вулицю знову вернулось сонечко хмарки поспригували у невизначену далечінь і я з своїм другом вирішив погнати на базу біатлоністів так як і покататись є де і сонце не буде пекти, а заодно я матиму змогу побити свій рекорд швидкості який наразі встановлено на відмітці 71,00 км/год, забігаючи на перед скажу що він ще діючий :).
   Добрались туда швиденько, зробили коло (база, спуск з повором із за дерев, підйом, розгінна площадка, прекрасний спуск - підйом) і на другому колі я спробував вже конкретно розігнатись, перед тим накачавши колеса, змастивши цепку, перевірив байк так як минулого разу я мав проблеми з оською і точно не міг розвинути багацько. Тим  не менше знову 71,0. Подумав що можна спробувати поїхати з другої сторони (від дороги) виїхав на горку(паралельну дорозі) відпочив і почав педалювати ввійшов в поворот ідеально і ось пряма перед першим (тим меншим спуском) де вже педалюю сильно і інтенсивно, але ось тут лірика і закінчується починається пригода :D Не судилось мені доїхати до того спуску! :(.
   На спідометрі швидкість точно більша ніж 50 км/год, але не думаю що більша ніж 65(хоча можливо) :), мабуть під час переключення передачі на саму меншу зірочку відбувя скачок, педалю дьорнуло і моя права нога злітає з педалі (або просто нога злітає) тому, що я був в кедах, рельєф нульовий і моя все та ж права нога попадає під заднє колесо (я не можу пояснити як і чому просто попадає вона туда), саме нею я й починаю гальмувати після чого пару секунд і я вже стаю з асфальту. Приблизно 20 40 на годиннику!
   Стояти не можу бо кидає в сторони. Вирішив присісти. Повз мене проїжджає чувак на скутері запитується чи все гараз якому я повідомляю, що полетів з байка але всьо гуд (правда в той момент я ще не підозрював, що  в мене пів писка в крові. Кличу Pомана так як він  мене чекає на іншому кінці пагорба і чекаю. Після декількох вигуків подумав, що просто стояти і чекати нема чого і вирушив в сторону бару (в той момент зявився він на приближенні) заходжу в той бар, людям важко відвести від мене погляд, попросив барменшу пустити в туалет щоб помити лице. На щася в туалеті було дзеркало. Промив щоку, і тіки мити вухо побачив що з ним щось не так. Що робити? Чухати в лікарню! сама ближча №3 тим більше що про її хірургію добре відзиваються. Сідаю на байк і в впреред. Доїхав без проблем по дорозі ніби не кидало рівновагу тримав, тіки  от якщо хід думок адекватний то поведанка після стрес-шоку не дуже, як охарактеризував Pоман ніби обкурений, але це й не дивно. Отож цвинтар(де залишатись не охота), Тернопіль,  Лікарня №3.
   Пробую зайти в поліклініку - Двері зачинені. Спускаюсь вниз в лікарню при вході нас зустрічають дві СОБАКИ!!! Чемно пропуствши їх, так як шановне панство було в одвірках і виходило на вулицю, заходжу в приміщення кругом нікого! Кричу агов може хтось тай живий, все як в фільмах жахів, короч, згадавши де приймальне відділення рулю туди. І от відчинивши двері бачу: Світло вимкнуте, в другому куті сидить сестричка і якась жіночка неподалік від дверей чи то до дому збирається чи то прийшла на роботу так як без халата. Хтось увімкнув світло я кажу що мені потрібна медична допомога кукою проводячи біля писка. І Ви собі уявіть у відповідь мені кажуть, що нічим допомогти не можуть так як нікого нема, але можуть викликати ТАКСІ!!! щоб мене відвезли в 1 лікарню. Я офанарєвший кажу дякую я на велосипеді і рулю. Але вийшовши вирішив що це гон, як мінімум має бути перекись чи спирт, бінт чи вата. Заходжу назад і кажу мож спірт у Вас є? може хоч трішки. Поки сестричка льотала по кабінєту дістававши необхідне і щось витираючи я прикинув що під час подорожі в першу лікарню можу впасти в обморок і попросив ще нашатиря(пауерліфтьори добре знають що тотаке і яку користь приносить), запитав чи треба щось шити? У відповідь почув Вухо і бороду! (точно можу сказати що діалоги були більшими але суть я передав). На питання на скільки все страшно нічого толкового не почув. Взявши бинтик з нашатирем я нанюхався його і вирішив не зволікати й дьоргати в першу лікарню нехай шиють. При виході знову зустрівся з собаками, але аж передьорнувся. Сів на байк і погнав.

Перед поліклінікою 3 лікарні
(клацніть, щоб показати/сховати)
Перед першою медичною допомогою в ліканя №3
(клацніть, щоб показати/сховати)
Поки мені надавали допомогу зафоткали сабачку
(клацніть, щоб показати/сховати)
Після надання 1-ої медичної
(клацніть, щоб показати/сховати)
Перед дорогою до 1 лікарні. "Нашатирь рулить))"
(клацніть, щоб показати/сховати)

   Добираючись в першу лікарню можу відмітити що все було як в легкому тумані або можливо це через те що вже було по 21 00. Добравшись у місце призначення заходжу у двері що зліва(хто був у тій лакарні розуміє про що я) де на мене дивляться 4-5 жіночок. Я знову кажу, що порібна медична допомога, а вони:
   - "Опа! А чого до нас?"
Я - "Опа! А куда?"
   - "двері навпроти (на право)."
   Я виходжу, заходжу в двері, що зправа і знову кажу, що потрібна медична допомога (вже аж надоїло) нарешті чую ЧЕКАЙТЕ. Нарешті попав куда треба */\*. Ждю! не наю кіко хвилин пройшло, але вирішив що треба попросити про швидше надання мед. допомоги. мені коротко і ясно сказали що прийде моя черга і тоді мені допоможуть. Сказали показуючи пальцем на "операпеційну" не бачите занято?. Я глип туда і бачу: "два пустих стола біля одного з яких спілкуються дві медсестрички" Стало все зрозуміло!. Вийшов на вулицю сказав Pоману, що йому нема чого тут вбивати час, йому завтра на роботу, а я швидже всього як мінімум запізнюсь (оптимість мать твою). Затягую байк в всередину прикріплюю до батареї і чекаю тої щасливої миті. Мимохідь чую обговорення моєї фінансової спроможності яка рівна нулю :D. Але вони якось самі це збагнули(правда на протязі проведення суспільної вечірки перепитали). Уникаючи всі деталі які не є важливими мені зашили бороду і пришили вухо :D, прикинули що в мене може бути струс мозгу (було б що трусити ;D) і після швейної машинки я на рентген черепушки і запястя лівої руки. Після чого на моє особисте здивування повернувся Pоман щоб глянути чи мене не закрамсали :D. Після огляду знимків вердикт: всьо гуд з черепуньком, рука без тріщин і переломів. Отож я зібрався і рушив до дому правда мені дали списочок що я маю повернути. А невідомим чудом рентген зробили безкоштовно.
   Дорога до дому теж виявилась достатньо цікавою. Щоб їхати, а не йти мені треба було кудись поставити знимки тому рушили на Ж/Д вокзал в магазин де на мене вилупились і не могли відірвати погляд всі хто був, вже чуть згодом я збагнув що в мене не просто пика в бінтах, а ще й футболка вся в крові і подерта. Після цього магазинчику я сів на байк і рушив в до дому, але вирішив ще заскочити в торговий світ щоб купити йогурту так як згадав, що я ще при виїзді це спланував і в сумці для обладнання мав на це кошти. В торг. світі на мене теж дивились не відриваючи погляду і от домівка через, ну хз мож 500-1000м і тут мені вдалось біля базарчику їхати і заїхати в шлагбаум саме так я й зупинився. байк пройшов під шлагбауном я я повис на ньому, все як в комедіях. Далі вже пройшло без пригод))).
   Pоман провів мене до самого підїзду За що йому величезне ДЯКУЮ!!!
В дома я ще раз обробив рани які були відкритими. Також знайшов на плечі одну на яку в лікарині ніхто не звертав уваги. Добре що мав перекись, йод, бинти. На руку наклав шину. На годиннику від 23 30 до 00 00. Так в мене закінчилось 29 липня 2008 року.
   Після безсонної ночі 30.07.2008 по вказівках лікарки я зателефонував мамі сказав, що сталось і рушив в поліклініку. Де мене оглянув невропатолог Вердикт: Все гуд струсу нема; Ортопед(травматолог) Вердикт: запястя лівої руки (сустав) має сильний забій. Pани обробили. Pезультат: нові бінти і гіпс на руці терміном 2 тижні.
Мій стан 30.07.08

   Станом на 31.07.2008 Зо мнов все гуд ускладнень нема. Помаленьку заживає.
1.08.08 Дозволили дома зняти повязки з щоки.


   Зо мнов: Подерта борода(зашита, має залишитись шрам), Відірваний кусок вуха(пришитий назад, слідів не має бути), Обличчя від вуха до бороди сильно подерте, шия сильно подерта, на плечі здерто шматок шкіри, правий локоть теж втратив шкіру, ліва рука(біля локтя легкі царапини, зильний забій сустава), долоні абсолютно цілі(заслуга моїх пауерліфтерських рукавиць(судячи з їх стану можу сказати що велосипедні нічого б не дали)), на поясі синяк від шлагбаума, права нога (на берді синяк і царапини), ліва нога (біля коліна синяк і рана, віо того ж коліна і майже навколо нехіла протертість а під нею царапини, пальці на нозі поздирані в районі згину).
   З екіпіровкою: подертий фурік, поломані окуляри, подерта цепочка від ключів які висіли на шиї, подерта футболка, подерті мої пауерліфтьорські куравиці(котрі захистили мої долоні і швидше всього запястя), подерті кеди. З байком всьо гуд(хоч це радує).

Мораль: Суть цього звіту-думок не в тому, що я полетів чи, що я травмувався і чому це сталось. Теорія ймовірності цікава річ. На що можу сказати невідомо як би воно було якщо б я був в шоломі чи без своїх рукавичок. Суть в тому що наша медицина чудернацька річ.
   1. В лікарні №3 є відділення як хірургії(в якому мені особисто робили операцію) так і ортопедії, кардіологія тому відмазка, що нема кому допомогти просто смішна, черговий лікар завжди є.  :D :D :D
   2. В лікарні пропонували визвати ТАКСІ. В людини пів писка в крові, вухо теліпається, а мені блять пропонують визвати таксі. І мабуть навіть в голову не прийшло запропонувати викликати ту ж швидку допомогу, що теж було шикарно мол "приїдьте будь-ласка в 3 лікарню щоб забрати клієнта в 1" :D
   3. Також мені прийшла в голову думка, що мене не мали б відпустити взагалі, а що якби я в центрі міста на байку відключився і була б аварія не просто Я, а ще купа людей. Тай взагалі логічно було б запитати чи я не сам. Я вже не говорю про наявність собак в приміщенні лікарні.

З Вами ділюсь цією пригодою не для того щоб похвалитись, а для того що це гіркий досвід і нехай хтось навчиться на моїх помилках. І перед тим як кудась їхати чи щось витворяти нехай відразу прикине чи буде кому його підтримати чи зданті оточуючі адекватно реагувати на стресові ситуації, куди їхати вразі нещасного випадку і хто, де і чи мають чим надати першу допомогу, куди телефонувати і кому повідомляти. Чи все добре з обладнанням! І моливо комусь з гурту не мовчати, а таки наголосити про небезпеку і триматись завжди в полі зору в покатульках. Від нещастя ніхто не застрахований.

П.с. Добе коли є на кого покластись(Pоман ще раз дякую) і Добре все те що добре закінчується. :).

ver. 3.4
Забороняю Без мого дозволу використовувати фото(текст або частини), передавати кудась, перезаливати і т.п..

28
Велотурист.
(Описание вида.)
Сергей Козлов

Велотурист отличается от обычного туриста наличием велосипеда. В остальном его место обитания часто совпадает с обычным (лесным) туристом, а так же альпинистом, каякером и верблюдом.

Велосипед у туриста с багажником. На багажнике лежит рюкзак, называемый "штанами". Есть древняя легенда о велосипедисте, который приехал, снял джинсы, завязал штанины узлами, повесил джинсы на багажник, положил внутрь свои вещи и уехал.

Когда велотурист едет по лесу (переправляется вброд через устье Волги, лезет по отвесной стене), раздается хруст (бульканье, кряхтение). Если турист хороший - за ним остается просека. Если плохой - бульканье прекращается посреди фарватера. Если средний - останавливается посредине обрыва и начинает спускаться.

Велотурист может проехать по любой дороге(как он думает). Умело заехавший велотурист может потратить ночевку и целый день в блужданиях по лесу, объехать который можно по шоссе за три часа. Рюкзак у туриста всегда тяжелый. Самый ценный рюкзак - у завхоза. В нем лежат раскладка и неучтенка. Раскладка - то, что заранее согласно списку кладут в рюкзак, после чего это спокойно едет до конца похода. Неучтенка - то, что берут потому что оно понравилось, и съедают на полпути.

Одиночные туристы в природе встречаются редко, и этим особенно ценны.

Литровой банкой спирта группу туристов споить невозможно.

Группа туристов, хаотически движущаяся по однополосной дороге, представляет собой оживший кошмар автомобилиста. Та же самая группа около магазина является хорошей приметой - этот магазин выполнит месячную норму по продаже продуктов.

Русский турист является единственным в мире туристом, способным перевести на дрова половину сухостоя в лесу любого размера. Костер, как правило разводится вдали от капроновых гнездилищь и служит для привлечения других особей.

Мокрый велотурист отличается от обычного скоростью, температурой и работоспособностью.

Ночные велотуристы могут ехать в полной темноте с закрытыми глазами, по памяти. Их предками были дневные велотуристы, не взявшие с собой фонарей..

Отдельного вида пьющих велотуристов не существует, однако количество таковых в любой популяции не менее 77%. Понижение температуры, дневки и атмосферные осадки приводят к увеличению их количества. Любопытно, что повышение температуры их количества не уменьшает.

Зимние велотуристы - зрелище, вызывающее ужас у большинства окружающих и даже среди сородичей. Поскольку количество антифриза(спирта) в крови обычно пропорционально понижению температуры, мало кто может представить себе переносимую ими дозу.

Основной нишей туристов всех видов является неучтенка. Описаны также случаи поедания раскладки. Друг другом туристы, как правило, брезгуют. Случаи конфликтов туристов с людьми редки, главным образом в электричках, где люди почему-то считают, что электрички для них, а не для велосипедов.

Следует опасаться болотных и шоссейных туристов. Главная фраза болотного туриста - "А можно ли здесь срезать?" Следует помнить, что там где на карте сухо, там болото, а где изображено болото - зыбучие пески и нет ни капли воды. Шоссейный турист является многоступенчатой системой. Первой ступенью является электричка, выводящая его на орбиту вокруг Москвы, после чего он движется, сохраняя набранную скорость, и в конце дня использует электричку для схода с орбиты.

Продвинутый шоссейный турист не использует электричку в качестве разгонной системы, но движется по той же орбите и с той же скоростью.

Полная противоположность шоссейному - ложный велотурист. Несмотря на наличие велосипеда, он используется только в качестве транспорта от электрички до места установки палатки.

Выраженной иерархии среди велотуристов не наблюдается, хотя средний караванщик запросто может обогнать среднего МКВшника. Как правило, из-за различных ареалов обитания этого не происходит.

Срок полного созревания велотуриста неограничен. Маленький турист сидит тихо, едет медленно и не заезжает впереди руководителя. По мере созревания его средняя скорость увеличивается, покрышки утончаются (или становятся зубастыми - в зависимости от породы), появляются рога (руль загибается в рога, или на руле появляется "лежак"), на педалях - туклипсы или контакты, и он начинает обгонять руководителя.

Основная ошибка - перегруз рюкзака, из-за которого опаздывают многие так и не сумевшие выбраться наружу молодые туристы. Ручной велотурист -- явление редкое. Домашний велотурист хранится завёрнутым в спальник и при бережном обращении не просыпается. В древности на Руси велотуристы служили для распугивания леших. Для этого группе велотуристов вручалась карта, на которой в глубину леса рисовалась дорога. После захода в лес за ними оставалась просека, и на 5 верст вокруг нечисти уже не было. После выхода из леса их обильно угощали медовухой и направляли обратно - для получения двурядной трассы. Именно таким образом (после утроенной порции медовухи ) и было проложено большинство местных дорог (оттого они и извилистые).

Квашеные (или уквашенные) велотуристы украшали (и украшают) любое застолье, И последнее. Если на каком-нибудь карнавале Вы оденетесь велотуристом -- не забудьте захватить КЛМН, (кружку-ложку-миску-нож) а так же сидушку. После этого вы сможете удобно устроится в любом месте, где есть еда и напитки.

Рекомендуемая литература:

1. "Комиссары леса". М. 1962
2. "Наш маленький заводила". Детгиз. 1956
3. "Скрытые ото всех ресурсы живой силы". Воениздат. 1982
4. "Как выйти из тундры в пустыню"
5. "Жизнь молодого Сусанина"

взято з http://caravan.hobby.ru/reports/cyclingtourist.html

29
Здоров'я / Як вберегти коліна
« : 08.06.2008, 14:48:25 »
Переношу тему на шприху бо новачки про її існування не підозрюють, а діди забули  :)

   Профессиональная проблема велосипедистов - боль в коленях, может плавно перейти в артрит, и поэтому как только начинаешь ездить дальше чем в гастроном за пивом, сразу готовся к страданиям, а дело ведь нешуточное, инвалидом стать можно!

ВВЕДЕНИЕ

Как многие из вас, наверное, знают, вращение педалей при езде на велосипеде в подавляющем большинстве случаев осуществляется ногами. Особо пытливые даже могли заметить, что ноги при этом интенсивно сгибаются и разгибаются в коленях. Но далеко не все подозревают о потенциальных проблемах, а именно — болях и артритах/артрозах, которые легко могут настичь неопытного байкера и остаться с ним на всю жизнь, лишив не только велосипеда, но и нормальной жизни.

Вот о максимальном сохранении и продлении боеготовности именно этих важных мест байкера нам и хотелось бы сегодня поговорить, дабы не было мучительно больно за убитые безрассудным отношением к ним части тела себя, любимого. В данной статье мы рассмотрим главным образом только проблемы болей нижних конечностей, связанные с их суставами (о связках/мышцах упомянем лишь вскользь — но это не значит, что они не важны).

И не говорите, что мы вас не предупреждали. Praemonitus рraemunitus.

АНАТОМИЯ И ФИЗИОЛОГИЯ


В рамках нашей статьи достаточно представлять, что в первом приближении сустав представляет собой гибкое сочленение двух костей, разделённых жидкостью-смазкой с умным названием "синовиальная", которая и обеспечивает несоприкосновение костей. Соответственно, проблемы начинаются при уменьшении количества данной жидкости или увеличении её плотности — трение увеличивается, появляется боль, кости могут даже соприкасаться, травмируя хрящи, что в перспективе ведет к артрозу.

Любой спорт имеет свои профессиональные заболевания. У велоспорта — это, в частности, травмы коленных (и, в несколько меньшей мере, тазобедренных) суставов, потому что колени велосипедиста испытывают длительную и неестественную (с точки зрения физиологии человека) нагрузку. В случае если это воздействие на колени не очень продолжительно, и чередуется с достаточным отдыхом - оно не ведет к проблемам. Но в случае работы суставов на износ без восстановительного периода — количественные изменения приводят к качественному скачку.

Что происходит, когда чайник, вчера купивший велосипед (да даже и год назад), узнав про марафоны, едет в на дальнее расстояние? Физическая подготовка — ладно, устал — отдохнет, но — незнание частоты педалирования, спортивный азарт, большие передачи — и все, у человека на всю жизнь травмированы суставы.

Дело в том, что "самое слабое звено" в опорно-двигательном аппарате - это суставы и связки. Кости и мышцы — это дело наживное ). Мышцы от нагрузок болят, но потом проходят без последствий, суставы же легко застудить или перегрузить, а связки — "порвать" (чем страдают представители "резких" видов спорта, типа волейбола — баскетбола — тенниса). Вот поэтому надо осторожно подходить к выбору передачи при езде (читай — частоты педалирования и, соответственно, нагрузки). И если повышенная частота ничем, кроме излишней утомляемости не грозит, то избыточная нагрузка при малом каденсе без должной подготовки (повторяю — БЕЗ подготовки!) уже светит осложнениями, о которых потом можно вспоминать ооочень долго. Да и с подготовкой-то...

Суставы в отличие от мышц не качаются и не тренируются, и их нельзя защитить. И при травмах они практически не восстанавливаются, разве что хирургическим способом. Разорванные связки — тоже не заживают, восстановление разорванной связки возможно только с помощью вшивания протеза. Да даже и растянутые связки в полной мере не восстанавливаются. Так что суставы и связки нужно не перегружать, а защищать от нагрузки и переохлаждения. (Хотя для полноты картины стоит упомянуть, что в некоторых местах нам попадались упоминания о существовании методик тренировок на суставы — но нам её найти пока не удалось.)

Уже говорилось, что при езде на велосипеде коленные суставы пребывают в неестественном положении. И нагрузки, соответственно, другие. Еще хуже ездить в неправильно установленных контактах, с неправильной посадкой, с неправильным каденсом, с неправильной техникой... Раньше на велошколах тренеры очень следили за этим, рассказывает Алексей Никандров, тренер велошколы, г.Асбест: "Проблем с коленями в велошколе нет, потому что с первых дней обучаем частоте педалирования, примерно 100 и не менее 80. Занятия — 6 дней в неделю. Разминка, в том числе на гибкость, ОФП. Подскоки, 200–300–400 раз, смотря по готовности спортсмена. Очень важную роль играет правильность установки контактных педалей. Поставил криво — сустав работает несимметрично, загубить можно очень быстро, буквально за несколько тренировок.

СИМПТОМЫ, ДИАГНОСТИКА
Основных причин болей в коленях может быть две — связки/мышцы или плохая смазка суставных сумок (это сильно зависит от питания) и другие проблемы с суставами. Совершенно не факт, что заболят оба колена сразу — может болеть только одно.

Если данные боли появляются в начале сезона, то причиной может быть то, что вы ещё не вкатились.

О причинах на 100 процентов не скажет никто. Многое может по поводу коленей может прояснить спортивный врач, специализирующийся на данной теме, при личном осмотре (надеемся, вы в курсе, что спортивные врачи и обычные врачи — это две большие разницы и четыре маленькие).

Может быть все что угодно, от ушиба до отложения солей. Если боли примут регулярный характер, то, наверное, лучше обратиться к врачу — суставы это слишком серьезная вещь.

Мы не будем запугивать нашего читателя жуткими деталями артритов и артрозов — интересуюшиеся могут найти детали самостоятельно. Упомянем лишь о болях, ограничении подвижности, увеличении размеров суставов. Задайтесь вопросом — оно вам надо? Тем более, что для предотвращения возникновения этого нужно знать и соблюдать весьма несложные правила, перечисленные ниже.

ПРИЧИНЫ И РЕШЕНИЯ

Причина — Обезвоживание.
Недостаточное количество питья в дороге — недостаток жидкости в организме опять же приводит к уменьшению количества выделяемой в колене смазки. Причём из суставов вода выходит до того, как организм начинает испытывать жажду.

Решение
Пить каждые 20 минут, даже если холодно или не хочется, лучше пить изотонические напитки для поддержания солевого баланса и восполнения потерь углеводов.

Кстати, и газировку поменьше пить, она как раз тот самый кальций, говорят, из организма вымывает.

Надо помнить еще и про обессоливание организма. Возникает оно именно вследствие продолжительного и обильного потоотделения, которому способствуют жара и обильное питье. Посему и в жару надо пить поменьше, желательно какую-нибудь минералку (еще лучше специальную смесь — изотонический раствор), которая хоть отчасти восполняет соли в организме. Можно добавлять в воду немного обычной соли, кому невкусно — наоборот сахар и кислоту...

Hе будешь пить — будут накрываться коленные суставы, все очень просто. Ессно если едешь не в плюшевом темпе а работаешь. И опять же, все очень индивидуально.

Причина — Низкий каденс
Чем ниже скорость вращения, тем больше усилий на педаль, а значит и на коленные суставы. Суставы и связки травмируются не скоростью, а силой. Лучше часто и легко, чем тяжело, но медленно. Медленно ломово с большой нагрузкой крутить педали — медленно убивать суставы коленей.

Некоторые считают, что при езде на больших передачах ноги "круто качаются". Хотим их разочаровать - не "качаются", а "забиваются". То есть теряется подвижность мышц и возникает повышенная нагрузка на суставы. Сначала восторг: "Ух ты! кручу медленно, а еду быстро!", а потом мучительно больно... но поделать уже ничего нельзя - суставы "ремонту не подлежат".

Не просто низкий каденс вреден. Вреден низкий каденс, когда выбирается высокая передача и крутить педали чаще просто невозможно. Т.е. педалирование получается силовое. Если так педалировать долго, то для коленных суставов это вредно. В таком случае необходимо понизить передачу и поддерживать нужную скорость за счет более высокого каденса.

Решение
Решение — ездить на ЛЁГКИХ передачах, быстро педалируя, по первой может быть ощущение, что как будто в холостую крутишь). Здравый каденс — более 60-70. Гонщики крутят порой и 160-180. Старое шоссейное правило: каденс в пределах 80-100 (110 это конечно клево, но тупо гнаться за этим не стоит!), плюс поговорка: lung hurts — shift down, legs hurt — shift up. Как вариант — вообще не крутить. То есть крутить, но "короткими очередями". Запомните ещё одну поговорку — "Лучше болтать, чем ломать".

Оптимальным режимом как по КПД, так и по нагрузке на колени считается 100–110 оборотов в минуту. Правда, без разминки так быстро вращать не получится.

Ногам полезнее крутить быстрее. Не доводя, конечно, это до абсурда. В зависимости от нагрузки, каденс надо держать в диапазоне 80 - 120 об/мин (чем больше нагрузка, тем выше каденс). Больше — это уже для спортсменов потому как, так быстро крутить, всё-таки, тяжело.

Следует добавить, что чрезмерно высокий каденс тоже вреден. У каждого свои пределы одному максимум 80, а другой и 100 держит.

Если ехать легко (например при попутном ветре) можно конечно опустить каденс до 75 (ниже — просто бессмысленно, имхо), но упираться с таким каденсом действительно крайне утомительно для суставов.

Когда переключаться? Когда становится некомфортно — тогда и переключайся. Дискомфорт — это либо "забалтываешься" (слишком маленькая передача), либо "ломаешь" (большая). Первое предпочтительнее — суставы не перегрузишь. Старайтесь придерживаться правила "лучше меньше" — когда просто катаетесь, естественно. То есть держите передачу на грани "забалтывания" - порядка 39х19 для 28 км/ч или 39х17 для 30–32. "Чайникам" можно поступать проще: как становится трудно (или быстро) — переключайтесь.

Реально разгрузить колено и поднять каденс позволяют контактные педали (или в крайнем случае туклипсы) — в них гораздо проще поддерживать высокий каденс. В первую очередь контакты позволяют лучше распределять нагрузку на ноги: работа происходит по всему ходу шатуна. Это повышает КПД и разгружает колени.

Другое мнение — контакты и туклипсы тут не при чем. От туклипсов и контактных педалей зависит только характер нагрузки на мышцы. А предельный каденс зависит исключительно от тренированности. Кстати, для этого компьютер с датчиком каденса очень полезен — позволяет следить за каденсом и держать его даже при крайней усталости. Конечно, довести свой каденс до уровня профессионального гонца довольно трудно, да, в общем, и не очень нужно, а вот довести до нормального уровня 75–80 — легко, если просто следить за каденсом и переключаться не тогда, когда станет тяжело, а когда каденс упадет.

Обратить внимание на технику — строго говоря, надо не "жать", а "крутить". То есть нажимать в передней части, подтягивать в задней, а в "мертвых точках" — вверху и внизу — "доводить". Сказать-то легко... А тренируется это долго и нудно — на станке, долгими зимними вечерами . Или в горах, где каждое движение на счету и хочешь-не хочешь, приходится крутить правильно.

Для развития каденса есть упражнение — втыкаешь утром передачу с соотношением 2.1-2.4 и катаешься так весь день, в горку, с горки, быстро- медленно. Это очень ПОЛЕЗНО. Рекомендуем так делать на передаче 44-18.

Имхо, должно помочь что-нибудь типа ОФП — на турничке подтянуться, поотжиматься и т.п. — это укрепляет кости, суставы, сухожилия. У меня после пары месяцев легких занятий со штангой полностью прошли все последствия старых травм — болели плечевые суставы.

Можно попробовать увеличивать каденс, и приучать суставы к нагрузке, катая мало, но как можно чаще. В идеале — каждый день выезд, как только колено заболело — домой.

Тренировать сустав не только велосипедом. Гимнастика, бассейн, тренажёры (аккуратно!) — the best.

Пункт о высоком каденсе и низкой нагрузке на ноги и колени имеет и обратную сторону, ведь кроме сустава могут болеть и связки сустава. Если вы очень много ездите на велосипеде и почти не ходите пешком, связки коленей частично атрофируются, и становится легко получить травмы в обычной жизни или при каком-либо случайном рывке при езде. Думаю, в этом случае стоит иногда тренировать связки коленей, например небольшим количеством приседаний. Достаточно и без дополнительного груза.

Причина — Неразогретые и/или охлаждающиеся колени/суставы.
При вращении педалей нагружены колени весьма серьёзно, а по плохой дороге и в гору работают в экстремальном режиме. Коленные суставы легко повредить, если они "холодные", не разогретые и легко застудить осенью и зимой — при этом не вырабатывается достаточное количество смазки в суставе, нагрузка и трение увеличивается.

Еще о том, как можно убить колени — ездить в продуваемых велоштанах. Обморозить коленный сустав ОЧЕHЬ легко. Актуально зимой.

Решение
Перед выездом сделать (ещё дома) 15–20 приседаний.

Первые несколько километров ехать в очень спокойном темпе.

Мазать разогревающими мазями и надевать тёплые наколенники, при температуре ниже +20 утепление колен обязательно, даже если кататься в трусах, колени надо утеплить!

Согревающие средства (спортивные растирки, перцовые пластыри) служат для обеспечения более благоприятных условий функционирования синовиальной жидкости при педалировании в тяжелых метеорологических условиях: низкой температуре воздуха, дожде и т. п. Некоторые велосипедисты в гонках по шоссе для "утепления" коленных суставов используют шерстяные пристежные рукава от велорубашек. Не рекомендуется применять наколенники из эластичных тканей, которые широко применяются при занятиях спортивными играми.

Можно еще отметить предельно мягкую мотку эластичным бинтом, часа за 2 до поездки. колени сами по себе нехило разогреваются, даже без финалгона и подобного. Нагрузка на "теплый" сустав в разы менее вредна. главное потом не застудить и постоянно в тепле поддерживать.

В обычное время — закалять суставы (холодной водой из душа, причём лучше не только колено, а всё тело).

Предотвратить эти напасти поможет наколенник. Если нет проблем — то простой, эластичный. В сильные морозы — с неопреном и утеплителем. При предрасположенности к повреждениям, и после травм лучше использовать специальные суставные бандажи. Наколенники и бандажи выполняют одновременно несколько задач:
- создают компрессию сустава, препятствуют растяжению связок и мышц; - изолируют, сохраняют тепло, не препятствуя кожному дыханию, улучшают кровообращение, усиливают обменные и восстановительные процессы, снижают боль;
- при работе сустава происходит постоянный микро массаж кожи и активных точек;
- защищают от ушибов и ссадин.

Иногда, даже в тёплое время года, стоит надеть наколенник в начале поездки для быстрого разогрева коленного сустава.

Осенью одежды потребуется больше: появляется возможность простудить суставы, а это уже чревато ревматическими заболеваниями.

А ещё надо внимательно следить, чтобы ноги в тепле были. В дождь лучше не ездить вообще или ездить в непромокаемых тёплых штанах. Зимой тоже одеваться так, чтобы ногам не было холодно.

Причина — Перегрузка коленей из-за неправильной посадки

Решение
Изменить посадку: наклон седла/высота штыря/вынос/руль — все это позволяет менять посадку в неплохих пределах. Ден Прозоровский: Я поначалу тоже мучался. Стоял короткий слегка задранный вынос и КК руль. То руки немеют, то попа, то колени ноют. Никак не мог посадку подобрать.

Теперь стоит 72 см руля (ITM Millenium DH с баттингом и райзингом), рога, длинный вынос с отрицательным углом (смотрится странно, но МНЕ удобно), штырь Bontraiger, и простенькое седло IKE. Рама 22 дюйма, но я сам 120 кг и 2 метра. Макс. пробег за сутки — 200 км. Асфальт/грунт. Никаких отрицательных эмоций, кроме легкой боли в мышцах (да и то потому, что ломил в горки как локомотив). После купания и приема аскорбинки с глюконатами/оротатами наутро все ОК. Да, еще вилка-двухкоронка, 130 мм. Реально работающая.

Причина — Перегрузка коленей из-за низкого седла.
Низкое седло — оно и понятно, всё равно что на полусогнутых пешком ходить.
Решение
Поднять седло так, чтобы в нижней точке нога полностью выпрямлялась. Поднимать и кататься, потом снова поднимать и т.д. пока не станет явно неудобнее.

Причина — Неправильная регулировка седла в продольном направлении Доленная чашечка должна находиться над осью педали, когда педаль стоит в положении на три часа.
Решение
Отрегулировать седло, используя отвес.

Причина — Перегрузка коленей из-за неправильного положения стопы на педали
Решение
Установить стопу правильно относительно оси педали (чтобы основание большого пальца находилось строго над осью педали).

30
Вчора по дорозі з Підкаменя пив і затоптав снікерса на ходу.  виникло питання чи не шкідливо харчуватись на ходу(крутячи педалі) і чи засвоюється те що глонув? :)
Хто що знає, читав з цього приводу?

Сторінок: 1 [2] 3
Тут ходять в походи
Мы используем TeamLab Online Office