Майже у ці ж серпневі дні, але рівно 5 років тому, троє велосипедистів, які вже
мали аж два місяці досвіду їзди по Тернопільскій області, замахнулися/зважилися
на щось серйозніше - на дводенку.

Тими щасливцями були: Bhagavan (Ромко), Dreamland (Олег), xlibes (Славко).
Згадуваним подіям, які мали місце 19-20 серпня 2006 року, передували два місяці,
так би мовити, підготовки. Спочатку треба було вибрати маршрут. На нього
накладався цілий ряд умов. Покрити відстань до Кам"янця-Подільського із заїздом у
Хотин. Треба було вкластися у два дні і не померти в дорозі, ну бо ми не коні.

Під кінець у нас вималювалося отаке (http://shpryha.te.ua/index.php/topic,514.0.html):

0-вий день (п"ятниця): вихід на низьку орбіту дизелем Тернопіль-Іване-Пусте, для
подальшого старту.

1-ший день (субота): від Іване-Пустого доїхати до Хотина, подивитися фортецю,
заїхати у Кам"янець-Подільський, втнути якомога більше в плані огляду міста.

2-гий день (неділя): від Кам"янця заїхати до Борщова і там сісти на той же дизель
але вже в сторону до Тернополя.

Наш план виглядає зараз просто, а відстані сміхотворними. Але тоді, коли тре було
чи не вперше таке спланувати і втнути, то зайняло трохи часу. Ну бо не було
досвіду, що не кажіть.

Від самого початку їздилося взагалі і планувалося їхати у дводенку учотирьох. Ще
мав бути із нами Dedal (Андрій). Правда потім з"ясувалося, що йому не виходить.

Тоді ми ще не мали ні сайту, ні форуму. А із нас чотирьох, що промишляли завзято
велотуризмом улітку 2006-го, троє сиділо в одному робочому кабінеті на
водоканалі, а Ромко був на зв"язку через ICQ. Та головним нашим місцем зустрічей
і взаємодії була дорога (або наше бездоріжжя). Там ми і спілкувалися, і
домовлялися про нові подорожі.

Проте деякі наші мандри ми анонсували на форумі Крапки у розділі "Авто-Мото-Вело"
(їх частково поховали після зміни двигуна форуму). Так само було і з цією
дводенкою. До обговорення і планування було залучено широкі маси. Були очні
зустрічі для живого спілкування. Були пропозиції щодо маршруту. Нам навіть
пропонували карти. А самих потенційних учасників назбирувалося до 12 чоловік.

Ще нам треба було у нульовий день десь заночувати, бо потяг прибував в Іване-
Пусте коло 2-ї ночі. Ночівля була домовлена у хороших людей, які були готові
розмістити і нагодувати всіх дванадцятьох, що мали намір поїхати.

Про ночівлі варто зупинитися детальніше. Справа у тому, що ми їхали, як тепер
кажуть, "матрасом". Без палаток, спальників, запасок, інструменту. В мене навіть
болотників не було вчеплено. Потім, вже у Кам"янці, передбачалася ще одна
ночівля. Вона мала бути у готелі. Це відповідало матрасним умовам поїздки та й не
вартувало дорого.

Наприкінці червня 2006-го року, коли ми заговорили про дводенку, нас ще долали
сумніви, бо відстань як для одного так і двох днів нам тоді видавалася
пристойною. Ось, для унаочнення, фрагмент переписки із "аськи":

26/06/2006 15:58:03, xlibes
а в камянець поїдеш

 26/06/2006 15:58:22, bhagavan
поїду, якщо дуба не вріжу, то за один день не втнемо

 26/06/2006 15:58:32, xlibes
з ночівкою

 26/06/2006 15:59:08, xlibes
а в тебе 28 не вихідний

 26/06/2006 15:59:42, bhagavan
з палатками чи ніби нє

 26/06/2006 15:59:48, bhagavan
ой

 26/06/2006 15:59:58, bhagavan
тобто ніби нє - то про вихідний

 26/06/2006 16:01:10, bhagavan
Слухай, але до камянця - дофіга КМ ....

 26/06/2006 16:01:19, bhagavan
там не одну ночівку треба

 26/06/2006 16:06:58, bhagavan
до камянця 134 км !!!


Отже ми вирішили трохи натренуватися, поїздити ще по області але вже на трохи
більші відстані. То й дводенка сунулася, сунулася і почала припадати вже на
серпень.

Щодо причин вибору саме того напрямку для мандрів вже важко сказати щось
достеменно. Історія поховала ці деталі. Мо ще хто згадає і захоче, то поділиться.

Підсумувати усе можу ностальгічними і незабутніми спогадами, підкріпленими
фотохронікою. Думаю і самі учасники можуть сказати щось схоже :)

Знимки отут:
https://picasaweb.google.com/118001978717261725765/0819202006_HotynKamjanets

Через три дні після Збаража вже був Скалат.
Просто ми тоді дійсно були якісь спраглі мандрів.
Видно, давалося взнаки довге планктонне існування.
Та й нагода підвернулася - 28 червня - День Конституції.

Ромко тоді не зміг із нами поїхати, бо працював. Але нас знов було троє.
Третім був Андрій (Dedal), який на той момент теж придбав собі велосипеда Sprint Terra, як і в Олега (Dreamland'a).

Зараз у шприхалів є форум і там вони флудять або взнають потрібну інформацію.

А у 2006 році не було ще ні Шприхи, ні сайту, ні форуму, проте всі спраглі до мандрів знали і само собою розуміли,
що чергова субота чи неділя - то чергова поїздка у незвідані далі.

Так було і в суботу 8 липня 2006 року.
Ми зібралися без попереднього флуду на кілька сторінок і поїхали у Бережани.


Нас було четверо: Bhagavan, Dedal, Dreamland, xlibes.
Ще були наші велосипеди і тепла погода. І бажання вирватися із звичного оточення.

Ця поїздка виявилася досить серйозним випробуванням для нас. Ми вперше за один день мали втнути поза 100 км.


До Бережан доїхали на ура, бо значна частина дороги йшла спуском. Оглянули замок і інші пам"ятки, які вдалося надибати.
Ще чулися в силі і нас потягло на подвиги. Нараяли нам поїхати до Раю. Поблукали трохи і доїхали. Місцеві не скупилися на казки і легенди, то файно нас частували ними.


День тоді видався спекотним. Я сам тоді випив 5-6 літрів рідини у дорозі.
А перед від"їздом ми присіли відпочити коло ставу. Перекусили.






Дорога назад виявилася важчою, бо багато доводилося їхати вже вгору.
Плюс загальна втома додавалася. Але доїхали.

Не скажу за інших, але я тоді видихся капець. Останні кілометри просто домучив.
Додому їхав через парк Національного відродження.
Ровер вже вів вкінці. Сам майже лежав на рулі. Мене трусило.
Люди зглядалися на мене, певно, як на якогось наркомана в ломці.
Але мені було далеко пофіг.

Вдома був повний відклюк.
І не дивно. На одометрі трохи за 130 км.

Тоді я ще не знав, що в дорозі варто краще харчуватися.

P.S. Фото мої і Dedal'а, решта лежать отут:

http://picasaweb.google.co.uk/shpryha/07082006_Beregany

За Днем незалежності найближчим вихідним була неділя - 2 липня. Того дня вибір впав на Залізці. Всього 35 км від Тернополя. Перед тим відповідно прозондувалося де там і що є. Мав бути замок і старий костел. Замок знайшли, а от костел виявили аж 2008 року.

Тоді, правда, масовки не вийшло, бо нас було двоє: я і Ромко.


Решта, як все, отут:

http://picasaweb.google.co.uk/shpryha/07022006_Zalizci

За тих кілька тижнів, якось так сталося, що мій співробітник Олег теж купив собі велосипеда.
Вже було більше людей. Шукалися точки дотику для спільних мандрів. І знайшлися.

12 червня 2006 року Олег запросив нас у Микулинці, а потім у Теребовлю.


У Микулинцях. Коло костелу (зверніть увагу на ефект гало - вгорі і майже в центрі)

Тоді вже був нормальний кілометраж. Всього коло 80 км. Але ж я і замучився тоді.
Хоча вже не раз до того їздив соло у Залізці і назад (~70 км).
Хлопці трималися наче добре. Олег нас в Микулинцях покинув. І ми з Ромком далі самі.

Саме під час і після цієї поїздки нам щось відклалося у головах. Ми захотіли взнати і побачити більше своїх історичних пам"яток, замків, палаців, костелів. І від того часу пішло-поїхало.

А тепер дивимося світлини із тої поїздки:

Клац

Покатулька відбулася. Дякую всім, хто прибув.
Маршрут виконано на всі 100%.

Правда ті шосери мене й вимахали по чорному. Але я тримався як міг. 
Фото будуть пізніше.

Привіт шприхалі і шприхальки!
Бачу ви молодці. Файно справуєтеся. Часто організовуєте покатульки і справно звітуєте.

От і мені захтілося хоч чимось похвалитися.
Шприха вчора офіційно, без галасу і гучних заяв у ЗМІ відкрила західний фронт.

Звісно далася в знаки довга перерва (поза 4 місяці) і відсутність педалей під ногами.
Тому почав я із самого початку і з малого.

Вчора каталися вздовж Grang Union Canal'у.
Канали - це рукотворні транспортні артерії, що сполучали різні краї королівства у часи промислової революції.
По них і сплавляли плоди праці усіх фабрик і заводів. Адже в ті часи Англію називали кузньою світу.

Каналом можна спуститися із одного рівня до іншого чи, навпаки, підніматися по течії за допомогою системи шлюзів.


Система шлюзів

Є навіть такі конфузи, що канал проходить над залізничною колією навхрест.
Доречі, ті самі залізниці свого часу і потіснили канали, бо почали виконувати ті самі функції і набагато швидше.
Але зара вони мирно існують собі поруч.

А вздовж каналів є чудові стежки для пішоходів і велосипедистів. Дорожнє покриття там поганої якості зазвичай.
Та й впасти у канал нема нічого складного, огорожі нема.

Ще пару фотків:

Йа


Тато на шосері


Сам канал

Відстань всього 30 км.

Але далі буде. Я вже маю ровера, шолома і велокомп"ютера.
З дому передали деякий велоодяг, щоб тут зайвий раз не купувати.
Старенькі велоокуляри, які надивилися за два роки на Україну, теж зо мнов.
Правда подумую про нові вже - гума геть уся скисла і повідлітала.

Ще шукаю однодумців.
У планах - виїзд за Лондон і поїздка у заміську резиденцію королеви - Віндзор.

Шукаю паперові карти.
Тут цікава ситуація із ними. Для їзди по Лондону є карти із поміченими велосипедними маршрутами.
Їх є 14 штук і вони частинами покривають місто. Я замовив собі 5, які знадобляться швидше за все.
Їх висилають задурно.
Так що перспектива є.
Є чим зайнятися і куди рости.

Далі має бути.