Перегляд Повідомлень

This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.


Topics - xlibes

Сторінок: 1 [2] 3 4 ... 10
16
Привіт шприхалі та шприхальки!

Ось недавно взнав, що кілька днів тому зі всього світу поназ"їжджалося купу велофанатиків до нас в Україну.
А саме у місто знане своїми давніми велотрадиціями - в Умань.

Як виявилося, всі святкували чудове свято: Рош а-Шана.

Може хтось із нашої велогромади там був? То би поділився із нами побаченим, святковою атмосферою.
Бо цікаво.

17
Перші ж дні осені почали продовжувати дарувати тепло і погоду.
Гріх було не скористатися і не замахнутися на якусь матрасну поїздку вихідного дня.
Що ми і зробили. Для початку намалювався сякий-такий маршрут. Так би мовити, прийнятий за основу.



Орієнтовно промалювалося якихось 84 км. Сіли нині зранку і поїхали. Звісно маршрут, зображений вище, ми не проїхали повністю,
а як годиться поблукали і, врешті-решт, видозмніли його щоб скоріше повернутися додому. Задолення були отримані, ковбаски з"їджені,
фото зроблені, педалі вкручені, кілометри намотані. Можна і додому.







І того:

Відстань: 78,9 км
Середня швидкість: 19,3 км/год
Тривалість: 4:05:30 год

Решта фото тут: https://picasaweb.google.com/118001978717261725765/02092012AutumnSecondDay#

А непроїханий трек отут: http://www.gpsies.com/map.do?fileId=lbfthsgjreedsxeh

Учасникам дякую за участь, а всім іншим за увагу.

18
Довгий час Збруч манив мене, поки не видалася отака собі спонтання дводенка:







Трохи сухої статистики (покази велокомпутора за 1 і 2 день без обнулення):

1)  Відстань - 110 км
     Середня швидкість - 16,8 км/год
     Час в дорозі - 6:33:48 год

2)  Відстань - 177,5 км
     Середня швидкість - 16,6 км/год
     Час в дорозі - 10:46:32 год

Решта фото:

https://picasaweb.google.com/118001978717261725765/2425082012_Zbruch?noredirect=1#5780700928085914914
 

19
Добрий день, люди добрі.
Вибачайте, що такий молодий до вас звертаюся.
Але сталася зі мною одна біда.

Від вересня 2009 року я важко захворів на нумізматику,
плюс десь із того ж часу зі мною трапилася і боністика, фалеристика, філателія та багато інших дрібних халеп.
Хворобливо збираю і колекціоную все, що цікаве і підвертається під руки. Ремісія настає досить швидко. Але так само і швидко проходить.
Щоразу потрібні нові вливання у колекцію для досягнення спокою і врівноваження невгамовної натури колекціонера.

Я вже зібрав все, що погано лежало і валялося, до чого дотягнулися мої загребущі руки.
Купив стільки скільки дозволяли фінанси. А тепер звертаюся до вас.

Певно у кожній хаті лежать і перекидаються якісь купони, рублі чи всякі монети, які нікому непотрібні і займають місце у шухлядах.

Долаючи рештки здорового глузду і сорому прошу вас мені подарувати щось з того, що вам не потрібно і не шкода.
Дуже хочеться жити, хоч моментами, здоровою і нормальною людиною.
Буду вельми вдячний.


20
Алоха всім, хто успішно повернувся :)

Отримав першу засмагу і опіки на лівій руці.
Певно вперше катався із такою кількістю учасників.
Дещо незвично.

Трохи статистики:

Загальна відстань : 53,68 км
Максимальна швидкість : 58,6 км/год
Середня швидкість : 20,2 км/год
Загальний час : 2:39:12 год

Фото: https://picasaweb.google.com/118001978717261725765/29042012_Proshova

21
Сьогодні я вихідний. Нічо на голову не тиснуло. Сонце променисто світило і виманювало надвір.
Отак я знічев"я і вирішив проїхатися. До анонсу чи телефонних дзвінків другам не дійшло.
Не було сенсу. Та й самий 8-й березень бурхливо святкується пролетаріатом і день певно був у всіх запланований і забитий. Або просто робочий.
Та й часу на бюрократію не хотілося марнувати. Сів тай поїхав.

Можу признатися, що за зимові місяці я старанно запасав жирок і сталося навесну так, що животик став більшіше проглядатися ніж до того.
Тут і звичайна лінь і офісно-планктонське існування спричинилося. Якось не по феншую це все. Вирішив почати знов їздити і вкочуватися у новий велосезон.
І якщо вже зовсім по-чесному, то бракує мені веловилазок.

Перші, другі і треті кілометри показали, що зимова летаргія робить зло. Форма втрачається. Ноги хочуть боліти.
Але тішило те, що вдягнувся майже оптимально, бо не мерз і не встигав перегрітися щоб спотіти.
Ще було досить сухо і майже нуль на градуснику. Ще не кис у приміщенні і гарно провітрився.

Маршрут не казна-що: Тернопіль - Гаї Шевченківські - Біла - Тернопіль.
Всього намотав на одометра яких 25,67 км.
Часу витратив на тоє 1 год 34 хв.

Пару знимків:


Засніжені поля чекають остаточного приходу тепла


Ще якісь поля


Об"їзна перед Білою


Срібноверхі хатки-коробочки у молочному мареві Білої


Мій вірний кінь. Не припинаю

22
Привіт, шприхалі та шприхальки!

Вітаю вас із п"ятою річницею існування нашого форуму та сайту.
(хоча про нашу головну сторінку мало хто знає)

Саме у ці лютневі дні, 2007-го року, кілька хороших людей від слів перейшли до діла.
Купили хостинг. Почали клепати сайт, оформили форум.

Тепер ми маємо де бути - сидіти, флудити. І в результаті - координувати наші велозусилля і їздити кудись.

За ці 5 років нічого не стояло на місці. Земля оберталася, життя йшло своїм трибом. Ми дорослішали, обкладалися новими турботами та клопотами.
Але у потрібний момент могли і, сподіваюся, все ще можемо відгорнути убік на котрийсь час всюдисущу суєту, зібратися разом і поїхати кудись крутити педалі.

А ще нас безупинно ставало і стає більше. Попри це я також радий бачити, що з нами у строю залишаються "ветерани" - ті люди, які були від самого початку і спричинилися до формування нашої неформальної велоспільноти - Шприхи. Тепер якось не випадає збиратися так часто і в такому складі, як ми катали на самих початках але мені все приємно перетнутися на колесах чи то із ранішими, чи то із пізнішими шприхалями та шприхальками. Було б лише бажання, а можливість все знайдеться.

Ми вже в новому велосезоні 2012 року. Катаймо далі! Намотуймо кілометри доріг на наші колеса, громадьмо нові враження.
Потім буде що згадати, над чим поностальгувати, переглянути привезені із мандрів світлини.

Хай жиє Шприха!

23
Алоха, шприхалі та шприхальки!

Поїздка вдалася. При помірному морозі у -6 градусів проїхали все як я собі був тишком-нишком запланував. В мене намотало 35 км.
Дякую таким товаришам, які підтримали захід: CoRacK, Frenky, Vintage.



Було файно. Морозно. Вітряно. Голодно.
Не врахував, що в таку погоду багато калорій іде. Трохи бракнуло мені заряду батарейок під кінець покотеньки.
Ще вдягнувся залегко. Додаткова куртка, позичена товаришем CoRacK'ом, сильно виручила. За що і дякую.

Дякуючи Vintage'у не помер голодною смертю у дорозі, плюс зігрівся гарячим чаєм.



Світлини:
https://picasaweb.google.com/118001978717261725765/24122011_Lisy_i_polja

24
Привіт, шприхалі і шприхальки.

Нарешті замість лише календарної зими маємо щось морозне і снігове.
Невеличкі морози дарують радість у вигляді відсутності болота і свіжого повітря.

У цю суботу якраз так і має статися. Пропоную усім, хто ще не запакував велосипеда, поворушити сідницями і продовжити закривати велосезон.

Збір о 9:00 год. на площі, коло яєць.

Пробуємо виїхати не дуже під обід, щоб не розтопилося болото. :)
Як пощастить, то будемо досліджувати навколишні поля, а ні - то асфальт наш друг.

Запрошуються усі бажаючі.

Карти не додаю для збереження моменту несподіванки і невизначеності.
Думаю нам буде під силу проїхати якісь 20-40 км.

25
Хі, привіт усім. Півгодинки тому приїхав.
Поїздка таки не наламалася.

Виїхав із хати о 9:40.
На площі почекав від 10:00 до 10:10.

Постояв. Покружляв. Повдивлявся. Помітив лише себе і свій велосипед. Пару перехожих, двійко міліціянтів.
У повітрі зависало багато дрібних краплин...



За тим сів на велосипед і подався у сторону колишнього комбайнового заводу. Коло "Епіцентру" здибав товариша Andy. Перекинулися парою слів і я почухав далі.
Промзона. Сіро. Нема людей. Пару автомобілів. Їдуть дуже повільно. Малюють звивисті візерунки по дорозі - минають усі рясні ямки.


Обганяю їх і їду далі. Я сам. Навколо сірий індастріал. Моторошнувато. Як у зоні відчуження. Далі полем до об"їзної.

Потім у сторону кар"єру. Ані душі. Лише крапель, повислих у повітрі, стає більше.

За кар"єром видніється гарна польова дорога. Манила вона трохи.
Але за 2 секунди і 10 метрів їзди під кутом 30 градусів (колеса не порозумілися із товстим шаром болота і не знайшли опертя та пітримки) приходить думка, що тре звернути.




Манить...

Повертаю. Але не назад, а праворуч. На гарну польову дорогу, де земляний покрив виглядає щільнішим.
Через пару десятків метрів їзди на заваді руху стає шар чорнозему між скатами і болотниками. Зупиняюся. Звідти видніється спресована чорна смужечка вологої землі.

Беру патичка. Колупаю його звідти. Не дуже. Якраз попереду спуск. Думаю розженуся та й розтрушу те болото. Перекидаю ланцюг на найбільшу зірку.
Передній перемикач весь заліплений болотом але перемикається. Зі скрипом і відстрибуючими на всі боки кавалками болота їду вниз. Там знов спиняюся.
Виколупую ще болото патичком.


Починає падати мокрий сніг. Тре завкруглятися. Додому. Полями виїхав коло гаїв Шевченківських. Пару км і вже вдома.
Обріяний Збараж нині не трапився. Але тішуся, що й так покатався. Адже вже пару тижнів не сідав на велосипед. Приємне відчуття тонусу у тілі.
Дякую всім за покотеньку і за увагу (на велокомпі 23.5 км за 1 год і 25 хв їзди).


А тепер іду мити ровера :)

P.S. Решта знимок тут: https://picasaweb.google.com/118001978717261725765/10122011_Pokatushka

26
Привіт, шприхалі та шприхальки!

Погода тримається добра, принаймні у ці дні, а сезон починає завершуватися.
Пропоную з"їздити у Збараж.

Чому саме у Збараж?

А чом би й ні, попри те, що там вже всі певно були!

Так ми:

1] відмітимо п"яту річницю однієї поїздки (http://shpryha.te.ua/index.php/topic,6517.0.html);
2] викотимо провітрити велосипеди;
3] розтрусимо сідниці;
4] спробуємо потрапити у Збараж альтернативним маршрутом;
5] знову здибемося очно на колесах і на дорозі;
6] вгробимо частину одного із вихідних днів;
7] зможемо злиняти від частини своїх обов"язків на якийсь час;
8] поп"ємо теплого чаю фіг зна де у лісі;
9] ....

Власне маршрут:



Там у нас під номерами:

1) виїзд із міста через промзону коло комбайнового заводу;
2) дивимося, а що то там за кар"єр такий;
3) минаємо Стегниківці, а із ними і річку Гніздечну долаємо вплав;
4) потраплямо у Старий Збараж, але низом, а не верхом як все;
5) минаємо Залужжя;
6) фінішуємо у Збаражі.

Відстань вийде коло 20 км в одну сторону. Для тих, хто все ж плануватиме повернутися і назад до Тернополя, вона складе коло 40 км.

Те що намальовано на карті - то переважно польові дороги.
Асфальт від Тернополя до Збаража вже всі виділи.
Він і мені видається чорним, одноманітним і нецікавим.
Тому і полями. Але якщо би раптом зарядили дощі і то все розкисне, то можемо і стандартно - асфальтом.
Хоч то і вийде не зовсім те, чого би праглося і хотілося.

Запрошуються усі бажаючі.

Збір
у суботу 10 грудня 2011 року
на 10:00
на театральному майдані, коло яєць

Погоду стараємося не сильно брати до уваги, а просто приїжджати на покотеньку будь-що.

27
Коли тре закрити велосезон, то виїжджали і в мороз. За бортом було -5 і туман...

Після цієї грудневої поїздки мій велокомп"ютер показував 1306 км.
Стільки я намотав на протязі 2006 року. До цього я не їздив так багато.
До цього мій велосезон тривав лише кілька літніх місяців.

А тут виявилося, що можна їздити як завгодно багато і довго.
Лиш би було бажання і час. Цих дві достатньо-необхідних умови для процвітання будь-якого діла чи починання.

Фактично то уже була зима. Снігу не було, а морозець уже був. Плюс хотілося втнути щось вар"яцьке. Поїхали у Збараж.

Їзда в таку погоду дозволяє пограти у цікаву гру - "Вгадай, що вдягнути". Ну так щоб не було ні загаряче, ні зазимно.
Ще можна поковзати по льоду на двох колесах. Як варіант впасти при цьому і набити ґулю. Або впасти самому і зачепити ще двох, щоб і вони впали.
Ще можна попрактикуватися із розпалюванням вогнища. Бо воно не дуже хоче горіти, коли все вогке і вкрите інеєм.
Та, одним словом, багато ще всього можна. Лиш би хотілося...









Решта знимок із поїздки-маршу відморозків:

https://picasaweb.google.com/118001978717261725765/12032006PokatushkaOTmorz

28
Коли не спиться осінніми ранками


29
Як у наше веложиття прийшли помічні електрички













Решта згодом...

30
Про веломандри у Підкамінь, ще коли там фестивалів не було...

По правді сказати, то була моя перша масова поїздка.
До цього їздили максимум учотирьох.
Але восени 2006-го нас стало більше.



Жовтень був теплий і сухий. Кортіло поїхати кудись у гарні місця.
Після мінімальних дебатів на форумі Крапки вибрали Підкамінь.

Тоді я вперше здибався із такими шприхалями як Erazel, Sonce, VetalR, Zombie.
По тому із ними проїхав не одну сотню кілометрів разом.

У Підкамені варто побувати у різні пори року.
Вже звикло, подобається туди завітати у безлюдні дні, щоб неспішно і самому всюди залізти і все оглянути, зазнимкувати.
Місцеві монахи нам все радо розповідали про історію монастиря, відчиняли зачинені приміщення. Від тої атмосфери, що там панує, чомусь хочеться там побувати знову і знову. Що ми і робили :)



Більше знимок:
Клац

Сторінок: 1 [2] 3 4 ... 10
Тут ходять в походи
Мы используем TeamLab Online Office