Сьогодні випадково наткнувся на таку статтю, на спорідненому ресурсі:

http://uabike.com/index.php?newsid=1187766851

От би нам до такого дожитися. Бо зараз про деякі моменти навіть мріяти не доводиться. Я про велосипедні доріжки і високу свідомість населення, яке дбає про екологію, про власне здоров"я.

Привіт усім шприхалям!!!

Мимоволі, складається таке враження, що із настанням осінньої пори настає і пожвавлення у наших рядах. Починаються більш масові поїздки. Не важливо куди і як далеко. Головне, що бажаючі збираються і катаються.
Так сталося і цього разу. На 2 вересня 2007 року було анонсовано покотеньку навколишніми селами.

Недільного ранку зібралося 6-ро шприхалів (нажаль шприхальки були відсутні):

7 самураїв;
Bhagavan;
Tiger;
xlibes;
VetalR;
Zombie.

(хоча, на перший погляд може здатися, що нас було набагато більше)  (масний жарт, я не втримався)

Було як завжди весело і пізнавально. Було і вогнище. Були химерні інсталяції з грибів. Були й чарівні маніпуляції із перетворенням жаб.
Ось докази:




































































Дивіться, бо скоро може прийдеться фотки забрати.

Хто не був з нами - хай тепер кусає лікті... і чекає наступної покотеньки.

Останнім часом, особливо у великих проміжках між великими покотеньками, я за собою почав помічати дивну річ. Як тільки проходить тиждень після виснажливої поїздки одразу організм починає протестувати усім своїм єством. Йому, бач, бракує відчуття твердого сідла під дупою, педалів під обома кінцівками, болей у спині від спиногриза і одноманітної пози зародка та й решти усього можливого і неможливого.
Це мабуть СВР (Синдром Відлучення від Руля).

Якщо у когось спостерігаються схожі симптоми, то прохання повідомляти. І ще можна сказати хто як рятується від цієї чуми нового тисячоліття?

Думаю, що до масштабів епідемії ще далеко, але спорадичні випадки ураження цією недугою уже виявлені.

Життя прожити - то не поле перейти.

Тут знадобиться і досвід попередників.
Бо краще вчитися на чужих помилках.
А звідки як не із книжок можна почерпнути життєву мудрість.

Ось і пропоную вашій увазі чергову помічну книжку:

27 липня 2007 року, у п"ятницю КМ-2 таки відбулася.

Збір учасників о 18:30 був досить оптимістичним, з огляду на кількість учасників.
Проте, як мені сказали і як я вже потім бачив із фоток КМ-1, минулого разу було народу більше.

Обставин відсутності окремих людей ніхто встановлювати не буде, бо КМ - то добровільна і неорганізована акція.  Головне, що було - те було.

Коли час на очікування вийшов і почалося шикування перед театром, то стало ясно, що всі з прибулих не поїдуть. Від сили набралося 18 роверистів-хуліганів.

Маршрут цього разу було дещо змінено. Так ми курсували по вулицях: Руська, Степана Бандери, Збаразький поворот, 15 квітня, Київська, Тарнавського, Злуки, Шота Руставелі, Збаразька, Крушельницької, Замкова, Руська, Театральний майдан.

По маршруту були неодноразові спроби зайняти всю смугу і рухатися нею у флегматичному темпі.
Проте, нерви у водіїв здавали і вони нас обганяли там, де по правилах обгін не робиться.
Із кабін деяких транспортних засобів лунала лайка. Та ми знали: "Дєло било нє в кабінє..."

Час у дорозі 55 хвилин, приблизна відстань 15 км.

На площі відбувся мініфлешмоб - шикування у колону і кілька хвилин мовчання і стояння.

А далі в неформальній обстановці пилося пиво у парку Топільче.

Ось кілька світлин:































Коменти рулять.

Відкриваю знову цю тему так як вона знову актуальна...
Зголошуйтесь хто поїде на фест...



Привіт, шприхалі! Є діло до вас.
Тут товариш Sonce підкинув інформацію про проведення фестивалю у Підкамені.

24-26 серпня 2007 року відбудеться етнофестиваль "Підкамінь-2007".

За детальнішою інформацією ідемо сюди: http://www.pidkamin.ridne.net/

Підкамінь, то така місцина, яку варто відвідати.
Ми вперше це зробили 22 липня 2006 року. Тоді у покатушці були задіяні учасники першої шприхатої хвилі: Bhagavan, Dedal, Dreamland, xlibes. Ми були зворушені і зачаровані тим магічним місцем. І собі пообіцяли ще сюди повернутися, але іншої пори року, щоб побачити монастир, монастирські пагорби і мури в інших барвах.

Чекати довелося недовго.
7 жовтня 2006 року відбулася друга покотенька у тому ж напрямку, але за дещо іншим маршрутом. Ініціатором був товариш Zombie, маршрут теж його. Тоді уже до нашого гурту влилися нові учасники, які й сформували другу шприхату хвилю. Тоді я вперше катав із такими шприхалями як: Erazel, Zombie, Sonce та VetalR.

А третя наша зустріч із каменем (правда коротка) була 29 червня 2007 року. Підкамінь тоді був одним із пунктів нашого триденного маршруту (Тернопіль-Броди-Берестечко-Дубно-Кременець-Вишнівець-Тернопіль).

Так що деякі шприхалі мали нагоду побувати у Підкамені раніше (і не одноразово).
Але тут така нагода потрапити на фестиваль. Треба скористатися нею.

Тим більше і дата магічна - те саме 22 липня.  Але вже 2007 року. Річниця.

Можу вас запевнити, що Підкамінь однаково гарний як і в червні, так і в липні, і в жовтні.
Ось кілька світлин:



Шприхалі на монастирських схилах



Учасники першої поїздки - 22 липня 2006 року



Красень монастир



Каменюка на своєму звичному місці



Каплиця на схилі біля каменя



Шприхалі біля каменя (29.06.2007)



Dreamland



Arven



Камінь і околиці восени



Каміньчик...



Монастирський костел зсередини



Екскурсія в костелі



Костел за оборонним муром



Камінь-патріот



Мальовнича місцина на схилі біля каменя



Місце, де зникають рюкзаки



Осіння тема



Шприхалі на камені

Тут була фотка, яку забракували (Erazel та xlibes дурачаться)



Околиці



Каменюку видно здаля

Користуючись нагодою, передаю всім привіт!

Зараз літо, спека, задуха. Ще що можна сказати?
Пора відпочивати і оздоровлюватися.
Я, звісно не сумніваюся, що Шприхалі, катаючись на залізних своїх конях, мають і здров"я кінське.
Але все ж таки хочеться взнати як хто планує відпочити.
(велопоходи не рахуються)

Я от цього року трохи вирвався. Сам собі дивуюся. Взяв відпустку на 2 тижні, з них 10 днів маю провести в Очакові, в санаторії Очаків. Подробиці і фото згодом.

А тепер прошу всіх по можливості відписатися.

Я тут цікавився і виявилося, що світовим кінематографом тема велоспорту і велосипеда є не надто розкритою.
Ні про велосипедистів, ні про велогонки.

Єдиним фільмом, який я знаю і бачив, є класика світового кіно - "Велика пригода Пі-Ві", або мовою оригіналу "Pee-wee's Big Adventure".1985 рік.

Фільм є неординарним. Адже його режисер Тім Бартон (Tim Burton).
Головним героєм фільму певно є не сам Пі-Ві, а його залізна коняка. Себто велосипед.
А головна ідея фільму - любіть свій велосипед.
Рекомендовано до перегляду.

Саме з цього фільму справжній Шприхаль може черпати натхнення до педалювання і неабияку прив"язаність до велосипеда. Нам є чого повчитися у Пі-Ві.